Читати книгу - "Коханки"

Адже й дідусь — теж чоловік.

А Гайнцу нетерпеливиться, адже йому потрібно терміново виїжджати за заявкою на установку обладнання, доведеться незабаром наймати помічника.

Гайнц думає про себе, що пора б батькові, цій старій дупі, вимітатися з будинку, а то йому й допомогти доведеться; у Гайнца швидко терпець урветься. Хай старий пердун приїжджає в гості скільки йому влізе, але зараз йому час нарешті відчалювати. Відвідуйте нас скільки вам заманеться, Ґаральд і моя дружина вам особливо радітимуть, і я, звичайно ж, ваш син Гайнц.

І про себе, щоб вони не почули: «Провалюйте ж нарешті!» Від’їзд цей досить сумний.

Бріґітта, господарка будинку, виходить попрощатися, відірвавшись від домашніх турбот. Вона перетворилася на повненьку охайну дамочку. Відразу видно, що заміжжя їй пішло на користь. Вона сяє чистотою й акуратністю, як меблі в неї на кухні. Ненависть уже з’їла Бріґітту зсередини. Вціліло лише одне почуття — радість власниці. Бріґітта тримається за власність залізною хваткою.

Бріґітта, дружина й мати сімейства, якій довелося за останні роки не одну сотню раз перечистити їхній спільний клозет, прощається зі свекром і свекрухою, насилу стримуючи ненависть. Нарешті ми одні. Нарешті авто від’їздить.

Нарешті родина залишається без сторонніх і може вести своє сімейне життя, як і личить нормальній родині.

Гайнц і Бріґітта, не відкладаючи на потім, одразу починають своє сімейне життя, що день у день означає те саме: робота, робота й ще раз робота.

Адже лише робота робить життя прекрасним, і лише робота становить саме життя. Молода пара успадкувала від літніх батьків таке ставлення до життя, а ще — їхні заощадження, які вкладені в будинок і фірму.

Бріґітта знову обводить поглядом своє маленьке царство, що незабаром виросте в розмірах. Останнє рішення, щоправда, ще не прийняте, Гайнц має його прийняти. Потім, глибоко зітхнувши, Бріґітта направляється в будинок, копняками женучи перед собою Ґаральда.

Татусь уже виїхав.

Ґаральд ще не навчився як слід говорити.

Звичайно, його термосять і цілують, це йому подобається набагато більше.

А найбільше — шоколад, цукор і кекси.

Татусь виїхав монтувати електроприлади, ненька відпускає покупцеві зливальний сифон з високосортної сталі, він за якістю набагато кращий за звичайний.

А ще матінка продасть сьогодні фен для волосся, дві невеликих електропічки, які дихають теплим повітрям, і новинку — туалетне люстро з убудованою підсвіткою. Ненька дуже задоволена. День був удалий.

Вдалі дні бувають чимраз частіше.

І поступово душевний спокій нарешті вертається до цієї жінки.

Кажуть, що балакуха Сюзі, що не варто брати серйозно, зустрічається з якимось студентом. І Сюзі не мине жіноча доля, як він не минув Бріґітту. Тільки Бріґітта розумніша, вона раніше за Сюзі зрозуміла, у чому полягає жіноча доля.

Бріґітта задоволена своєю долею, вона — як головний виграш у лотереї. І Бріґітта виграла винятково завдяки силі, схованій у лоні. Не багато хто із сильних чоловіків знайдуть у собі сили, щоб виграти перший приз.

Але врешті-решт, для чого нам і дана наша жіноча привабливість.

Ой, пора мені надвір…

А що є в Паули? Царство ціле…

У цей-таки час і Паула обводить поглядом свої маленькі володіння.

Складаються вони з маленької кімнати, що її подружжя займає у маленькому будинку Паулиних батьків. Паула тут повновладна господарка.

Вона має владу над своїми дітьми. Над Паулою має владу її чоловік Еріх.

Лайка й чвари здатні отруїти своїм отруйним запахом усе сімейне життя.

Сімейне життя Еріха й Паули часто-густо труїть отруйний запах лайки й чвар.

Паула й Еріх і далі лаються й сваряться, не боячись задихнутися в цьому отруйному смороді.

«Хай там як, а він мій чоловік», — думає Паула.

Вона дуже дбає про здорову атмосферу, щоб діти росли спокійними й щоб вона сама у тиші й спокої стала нарешті дорослою жінкою.

Сьогодні, наприклад, Паулу покликали на танці в сусіднє село.

— Можна мені піти на танці? — просить Паула чоловіка днів за три до хвилюючої події.

— Ступай, тільки спочатку нагодуй і вимий дітей, — дозволяє Еріх. Турботу про дітей бере на себе Паулина мати.

Наступає довгоочікуваний день, і Паула робить собі завивку. Вертається додому Еріх. Він відразу запитує Паулу, куди це вона зібралася, на що вона відповідає, що йде з подругою і її чоловіком на танці в сусіднє село. Паула вперше після весілля збирається кудись іти.

Еріх раптом говорить, що забороняє їй кудись іти.

Паула реве. Паула заходиться плачем, як дитина. Еріх невблаганний, він її на танці не відпустить.

Паула довго на нього дметься й ходить із перекошеним обличчям, але Еріх стоїть на своєму, він жодних жартів не розуміє.

Паула незабаром заспокоюється, дивлячись на веселі мордочки своїх дітей.

Паула одержала тверду опору в житті, про яку вона мріяла. Вона — частина цієї опори, і не найхисткіша частина. Паула вміє поступитися.

Навколо неї обертаються шестерні механізму, і вона крутиться разом з ними.

Еріх нарешті забрав владу над іншою людиною, нехай навіть над такою скромною фігурою, як Паула. Тепер поруч із ним є людина, що робить усе, що Еріх скаже.

В Еріха є право забороняти й дозволяти. Це нове почуття, і він ним насолоджується. Іноді він наказує таке — ані верша, ані ворітниця.

Паулі дуже хочеться мати нарешті свій власний маленький будиночок.

Паулі дуже хочеться нарешті мати свій власний маленький будиночок, де вона була б повною господаркою, як Бріґітта.

Лайці й чварам у цей будиночок шлях буде закритий.

Паула встане перед ними на порозі й скаже: «Ненависть, лайка й чвари, забирайтеся геть! Це мій будинок!»

Що Паула живе не у своєму будинку, та ще й тулиться у крихітній комірчині, то миру й спокою оселитися тут не вдається і доводиться повертати від порога.

Але ж давно всім ясно, що чвари руйнують будь-який суспільний організм. Еріх заливає за комір, і Паула покладе цьому край, щойно переступить поріг нового будинку, тільки на що його купити, якщо Еріх п’є? Паула прожене геть лайку й чвари, і випивку разом з ними.

Щоправда, важка фізична праця без жодних перешкод увійде в їхній будинок і там оселиться.

У цій маленькій комірчині живуть і сплять двоє,