Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І Мелінда її не розчарувала. Боязко, наче вибачаючись, вона посміхнулася мені наостанок, і сказавши, що з радістю поспілкується пізніше, пішла. Залишивши мене віч-на-віч зі світською піранією.
Даліла не стала гаяти часу, і, схоже, вирішила приголомшити мене одразу і бажано одним ударом під дих:
- Ти, можливо, ще не знаєш, але Райан - мій дуже близький друг... – вона витримала багатозначну паузу.
Я солодко посміхнулась і мовчки підняла брови з іронічним виглядом: «І що з того?».
Дійшовши висновку, що моя реакція недостатньо бурхлива, і невинна дівчинка з монастиря не зрозуміла наскільки вони близькі, маркіза сексуально провела гострим язичком по своїх пухких губах і зітхнула.
- Зізнаюся, мені цікаво було подивитися на нав'язану наречену. Сподіваюся, ти не думаєш, що дівчинка з глухомані може стати гідною герцогинею?
О, навіть одразу перейшла на «ти», щоб ще й цим вказати моє місце у її харчовому ланцюзі. Така з'їсть і не подавиться.
Я вирішила розставити крапки над «і»:
- Я так розумію, на вашу думку, роль нової герцогині Данайської має належати вам?
- Яка ти кмітлива, люба! – глузливо помітила красуня. - Так, важливо, щоб ти розуміла, що ні в його серці, ні в алькові ти мене не заміниш! – і хитрий, переможний погляд на мене та придихання на слові «альков».
І це все, на що вона здатна? Та у мене в садочку серйозніші розбірки були.
Я подивилася їй прямо в очі і поділилася своїми міркуваннями:
- З приводу серця, маю зауважити, що на коханих жінках одружуються, а не забувають сказати, що вже заручені. Що ж стосується алькова, не думаю, що ви вмієте робити щось таке, чому неможливо навчитися, - і я вирішила повернути їй один з тих огидних зверхніх поглядів, якими вона так щедро мене обдарувала за невеликий час нашого знайомства, хай відчує себе на моєму місці! Тому виразно оглянула її з ніг до голови і додала, - Особливо зважаючи на ваш поважний вік…
Пам'ятаю себе у вісімнадцять, мені тоді тридцятилітні здавались мало не пенсіонерами…
Маркіза, ошелешено закліпала очима, а я продовжила:
- Крім того, я дуже здібна та талановита учениця. Впевнена, герцог оцінить мій гарячий темперамент та бажання йому догодити.
Даліла не чекала таких слів від учорашньої монашки, але взяла себе в руки і видала наступний аргумент, щоправда помітно втрачаючи терпіння:
- Він досі офіційно не заявив про ваші заручини! Ясно ж, що шукає можливість тебе позбутися!
Вона висловилася і зробила виразну паузу, вичікуючи моєї реакції.
- Навіщо ж тоді подарував обручку? - запитала я.
І вирішила добити, щоб уже не мучилася:
- Фамільну цінність, – я підняла свою руку, демонструючи дорогоцінний артефакт.
Щодо сімейних коштовностей я не впевнена, але мені здалося, що треба додати драматизму нашій розмові.
Поки Даліла відходила від несподіванки, я сама задивилася на каблучку і задумливо додала:
- З сапфіром блакитним, як очі Райана...
Підняла свій погляд на коханку нареченого, і відчула її бажання розмазати мене тонким шаром по паркету. Маркіза явно не очікувала, що наші стосунки із герцогом зайшли так далеко - до обміну обручками.
Вона зблідла від люті, а в очах заплескалась ненависть. Уїдлива посмішка сповзла з її обличчя як облізла шкура зі змії:
- Та ти мале... нахабна вискочка! - зашипіла Даліла, уже не приховуючи злості.
О, а я навіть знаю, що вона хотіла сказати! Але молодець, стрималася. Одразу відчувається що аристократка!
Мене завжди злили такі ось… змії, які вважають, що їм можна ображати та принижувати інших. Тому я продовжила спокійно та методично її топити. Навіть почала отримувати від цього задоволення:
- Не погоджусь з вами, - сказала я лінивим світським тоном, - Райан – важлива людина в королівстві. Тож дружину вибирав ретельно. Його обраниця мала бути красивою, родовитою, магічно обдарованою, при цьому чистою та невинною – герцог не може дозволити пов'язати долю з жінкою сумнівної репутації. Адже друзів може бути багато, а дружина одна і на все життя.
Дякуючи Мелінді, мої слова про репутацію не були голослівними. Та здала кузину з потрохами.
На нас з маркізою з жагучою цікавістю поглядали уже майже всі гості, що зібрались у залі. І як тільки шиї собі не позвертали! Відверто вирячитися було б зовсім не пристойно, але я постійно ловила на собі цікаві погляди. Упевнена, ми забезпечили пліткарів темою для розмов на найближчий місяць, не менше.
Але Даліла увійшла в раж і здається не помічала цього:
- На що ти натякаєш? - прошипіла вона.
Обличчя маркізи аж перекосилося від спроби тримати емоції у вузді і виглядало уже зовсім не так вродливо, скоріше відштовхуюче.
- Ні на що я не натякаю, на відміну від вас я говорю прямо. Я розумію, ви хочете стати дружиною герцога Данайського, але вас на цю роль навіть не розглядали.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легковажна наречена, Аліна Амор», після закриття браузера.