Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

звітного кварталу. За неподання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ до податкових агентів не застосовуються штрафи згідно з гл. VIII, оскільки в розумінні зазначеної глави форма № 1ДФ не є податковою декларацією. Проте може бути накладено адміністративний штраф. Так, відповідно до ст. 1634 КпАП, за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення податковим органам відомостей про доходи громадян посадові особи підприємства можуть притягатись до адміністративної відповідальності у вигляді: попередження або накладення штрафу в розмірі від 2 до 3 НМДГ; накладення штрафу від 3 до 5 НМДГ за таке саме повторне порушення протягом року. Зауважимо, що Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається і в разі нарахування та виплати дивідендів, які не обкладаються податком на доходи.

Дивіденди, нараховані нерезидентам — фізичним особам, відображаються в Податковому розрахунку резидента, що виплачує дивіденди платникам податку на доходи фізичних осіб, протягом 20 календарних днів, наступних за місяцем нарахування дивідендів, а також у формі № 1ДФ протягом 40 календарних днів після закінчення кварталу, в якому вони були нараховані.

Якщо застосовуються умови міжнародної угоди, додатково надається Довідка про резидентський статус отримувача дивідендів. Довідка про резидентський статус нерезидента для застосування норм міжнародної угоди про уникнення подвійного оподаткування дійсна в межах календарного року, в якому вона видана (п. 4 Порядку № 470). Якщо з певних причин при оподаткуванні дивідендів нерезидента норми міжнародної угоди не були застосовані, є можливість повернути надміру сплачений податок із бюджету на основі Заяви про повернення сум податку на доходи з джерелом походження із України і Довідки про резидентський статус (п. 3 та п. 9 Порядку № 470). Для отримувача дивідендів — нерезиденту не зайвим буде отримати в органі податкової служби за місцем знаходження цього емітента Довідку про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи), форма і порядок видачі якої затверджені наказом ДПАУ від 03.09.2003 р. № 417. Якщо фізична особа — резидент отримує закордонні дивіденди, то їх сума входить до складу загальнорічного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (пп. 170.11 даного Кодексу). Подання річної декларації про майновий стан і доходи такою фізичною особою в термін до 1 травня наступного за отриманням дивідендів року є обов’язковою. Отримані із-за кордону дивіденди відображаються в таблиці 1.4 розділу 1 Декларації. У випадку коли нормами міжнародних угод дозволено зменшувати суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, фізична особа — отримувач дивідендів може вказати суму такого зменшення безпосередньо в Декларації про доходи (таблиця 1.4 розділу 1). Для отримання права на таке зменшення отримувач дивідендів зобов’язаний отримати від уповноваженого державного органу країни, в якій вони виплачуються, Довідку про суму утриманого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка повинна легалізуватись консульською установою України у відповідній країні. При цьому сума податку із закордонних дивідендів не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загальнорічного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).

Відповідальність емітента. За відсутності звернення акціонера (учасника) щодо виплати дивідендів сума їх заборгованості не вважається безповоротною фінансовою допомогою і не відноситься до складу валового доходу емітента — платника податку на прибуток, оскільки в цьому випадку немає початку перебігу позовної давності і, відповідно, її закінчення. Якщо ж емітент не виконує свій обов’язок щодо виплати дивідендів через незалежні від акціонера (учасника) обставини, то через три роки сума неоплачених дивідендів має бути віднесена до складу валових доходів (пп. 135.5.5 даного Кодексу).

Незатребувані дивіденди емітент може передати на депозит нотаріусу, тоді зобов’язання емітента щодо їх виплати вважатиметься виконаним (ст. 537 Господарського кодексу України). Списання прострочених дивідендів у бухгалтерському обліку відбивається записом за дебетом рахунку 671 і кредитом рахунку 746 «Інших доходів від звичайної діяльності». У податковому обліку сума прострочених дивідендів, зокрема для фізичних осіб, відноситься до складу доходів за вирахуванням утриманого і перерахованого при їх нарахуванні податку на доходи фізичних осіб, що зменшує їх суму, а отже, і суму заборгованості за ними відповідно до норм пп.170.5.1 Кодексу.

Якщо при виплаті дивідендів не був утриманий ПДФО, то додатково до штрафу може бути нарахована пеня згідно зі ст. 129–132 гл. IX Кодексу. Крім того, за порушення порядку утримання та перерахування ПДФО до бюджету посадові особи емітента несуть адміністративну відповідальність у формі попередження або штрафу в розмірі від 2 до 3 НМДГ (ст. 1634 КУпАП).

170.5.2. Податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощених систем оподаткування), або є звільненим від сплати такого податку з будь-яких підстав.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

У всіх випадках, іноземці або особи без громадянства повинні підтверджувати податковому агенту свій резидентський статус довідкою, виданою у встановленому порядку податковим органом.

Розглянемо порядок оподаткування дивідендів при їх виплаті нерезидентам, а саме: іноземним фізичним особам, для яких законодавство передбачає свої особливості оподаткування.

Законодавство України захищає інвестиції, прибутки та інтереси іноземних інвесторів і надає гарантії перерахування за кордон їх прибутків (зокрема, дивідендів), отриманих на законних підставах на території України. Для емітента корпоративних прав — резидента України, що виплачує дивіденди нерезиденту, передбачені ті ж юридичні і податкові вимоги, що і для резидента.

Авансовий внесок не стягується при виплаті дивідендів у вигляді акцій або часткою (паїв) підприємства-емітента, яка не змінює при цьому пропорцій (частку) акціонерів (учасників) у статутному фонді емітента. До того ж обов’язкова реєстрація змін у статутні документи не є обов’язковою умовою.

Як зазначалося вище, ставка податку на репатріацію у розмірі 15 % при виплаті пасивних доходів нерезидента (до яких належать також дивіденди) може бути зменшена згідно з положенням міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування доходів, що діють на момент виплати доходу.

Положеннями більшості таких міжнародних договорів передбачено право оподатковувати пасивні доходи кожної з держав, що є сторонами міжнародного договору. Тобто таке право має як країна емітента корпоративних прав, так і країна, резидентом якої є одержувач доходів (дивідендів).

Відповідно до пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 ставка податку при нарахуванні на користь нерезидента доходів у вигляді дивідендів