Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трістрам Шенді 📚 - Українською

Читати книгу - "Трістрам Шенді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трістрам Шенді" автора Лоренс Стерн. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 176
Перейти на сторінку:
правила, а саме, коли вам пощастило придбати камзол із проклеєної тафти з підкладкою з тонкого флорентійського або перського шовку.

Зенон, Клеанф, Діоген Вавилонський, Діонісій Гераклеот, Антипатр, Панецій і Посидоній серед греків; – Катон, Варрон і Сенека серед римлян; – Пантен, Климент Александрійський і Монтень серед християн, та десятків три дуже добрих, чесних і безтурботних шендіанців, імені яких не згадаю, – всі стверджували, що камзоли їхні зшиті саме так; – ви можете м’яти і зім’яти у них верх, складати його вздовж і впоперек, шарпати і розшарпати на шматки; – словом, можете з нього знущатися скільки вам заманеться, підкладка при цьому нітрохи не постраждає, хоч що б ви з ним витворяли.

Я гадаю по совісті, що і мій камзол зшитий як-небудь так: – адже ніколи нещасному камзолу стільки не діставалося, скільки витерпів мій за останні дев’ять місяців; – а тим часом я заявляю, що підкладка його, – скільки я можу тямити в цій справі, – ні на три пенси не втратила своєї ціни; – трахтах, бух-бах, дінь-дон, як вони мені його обробили спереду і ззаду, косо й криво, вздовж і впоперек! – коли б у моїй підкладці було хоч трохи клейкості, – Господи Боже! давно б уже її було протерто й розтерзано до нитки.

– Ви, панове щомісячні оглядачі! – Як зважилися ви настільки пошматувати і почикрижити мій камзол? – Звідкіля ви знали, що не пошматуєте також і його підкладки?

Від щирого серця і від усієї душі доручаю я вас і діла ваші заступництву істоти, яка нікому з нас зла не зробить, – так хай благословить вас Бог; – а тільки якщо хто-небудь із вас у найближчому місяці вискалить зуби і почне рвати і метати, ганьблячи мене, як робили інші в минулому травні (коли, пам’ятається, погода була дуже жарка), – не прогнівайтеся, якщо я знову спокійно пройду повз вас, – бо я твердо вирішив, поки я живий і пишу (що для мене одне і те ж), ніколи не звертатися до поважних джентльменів із грубішими розмовами або побажаннями, ніж ті, з якими колись дядько Тобі звернувся до мухи, що дзижчала у нього під носом протягом усього обіду: – «Забирайся, – забирайся з богом, бідолахо, – сказав він, – навіщо мені тебе кривдити? Світ великий, у ньому знайдеться доволі місця і для тебе і для мене».

Розділ V

Кожна людина, що розсудливо міркує, мадам, помітивши надзвичайний приплив крові до обличчя мого батька, – внаслідок якого (бо вся кров його тіла, здавалось, як я вже сказав, кинулася йому в обличчя) він почервонів, художницьки й науково висловлюючись, на шість з половиною тонів, якщо не на цілу октаву, густіше натурального свого кольору; – кожна людина, мадам, за винятком дядька Тобі, помітивши це, а також суворо нахмурені брови мого батька та химерно викривлене його тіло під час цієї операції, – дійшла б висновку, що батько мій розлючений; а дійшовши такого висновку, – якщо він любитель гармонії, що її створюють два такі інструменти, настроєні в один тон, – миттю підкрутив би свої струни; – а коли вже сам біс вирвався б на волю – всю п’єсу, мадам, було б зіграно подібно до сіксти Авізона-Скарлатті – con furіa[143] – у нестямі. – Змилосердьтеся! – Яке може мати відношення до гармонії con furіa, – con strepіto[144] – або інше сум’яття, хоч як би воно називалося?

Кожна людина, повторюю, мадам, за винятком дядька Тобі, що по доброті сердечній тлумачив кожен рух тіла в найсприятливішому сенсі, який тільки воно допускало, дійшов би висновку, що батько мій розгніваний, і на додачу засудив би його. Дядько Тобі засудив тільки кравця, що зробив так низько кишеню; – ось чому він спокійно сидів, аж поки батькові моєму вдалося дістати хустку, і ввесь час із невимовною доброзичливістю дивився йому в обличчя, – мій батько нарешті заговорив, ведучи далі свою мову.

Розділ VІ

«Які величезні армії були у вас у Фландрії!»

– Брате Тобі, – сказав мій батько, – я вважаю тебе чесною людиною, добрішої і прямодушнішої якої Бог іще не створював; – і не твоя провина, що всі діти, які були, будуть, можуть бути або мають бути зачаті, з’являються на світ головою вперед; – але повір мені, дорогий Тобі, випадковостей, які неминуче їх підстерігають у хвилину зачаття, – хоча вони, по-моєму, цілком заслуговують на уважне ставлення, – а також небезпек і перешкод, якими бувають оточені наші діти після того, як вони вийшли на світ, більш ніж достатньо, – немає чого тому піддавати їх непотрібним небезпекам ще і в той час, коли вони туди виходять. – Хіба ці небезпеки, – сказав дядько Тобі, кладучи батькові руку на коліно й допитливо дивлячись йому у вічі, очікуючи відповіді, – хіба ці небезпеки нині збільшилися, брате, в порівнянні з минулим часом? – Братику Тобі, – відповів батько, – тільки б дитина була чесно зачата, народилася живою та здоровою й мати оклигала після пологів, – а далі предки наші ніколи не заглядали. – Дядько Тобі миттєво прибрав руку з коліна мого батька, м’яко відкинувся на спинку крісла, задер голову настільки, щоб бачити карниз біля стелі, після чого, наказавши ланитним своїм м’язам уздовж щік і кільцевому м’язу навколо губ виконати їх обов’язок, – став насвистувати Ліллібуллеро.

Розділ VІІ

Поки дядько Тобі насвистував моєму батькові Ліллібуллеро, лікар Слоп несамовито тупав ногами, на всі заставки лаючи та проклинаючи Обадію. – Вам було б дуже корисно його послухати, сер, це назавжди б вас вилікувало від паскудної звички лаятися. – Ось чому я вирішив розповісти вам усе, як було.

Служниця лікаря Слопа, вручаючи Обадії зелений байковий мішок з інструментами свого пана, дуже настійно просила просунути голову й одну руку через вірьовки, так, аби в дорозі мішок висів у нього через плече; для цього, розв’язавши петлю, щоб подовжити вірьовки, вона без подальшого клопоту допомогла його приладнати. Проте отвір мішка виявився тоді якоюсь мірою незахищеним; побоюючись, аби при тій швидкості, яку Обадія погрожував розвинути, скачучи назад, що-небудь не випало з мішка, вони вирішили знову його зняти і з великою ретельністю й сумлінністю міцно зв’язали обидва кінці вірьовки (стягнувши ними спочатку отвір мішка) за допомогою півдюжини тугих вузлів, кожен із яких Обадія для більшої надійності закрутив і затягнув з усієї сили.

Мети, яку собі поставили Обадія і служниця, було таким чином досягнуто, але це не допомогло проти інших зол, ні ним, ні нею не передбачених. Хоч як

1 ... 42 43 44 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трістрам Шенді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трістрам Шенді"