Читати книгу - "Мій бос — ідіот, Томас Еріксон"

Однак це не те, про що говорить теорія X. Це про те, за кого ви вважаєте своїх працівників. Ваше сприйняття їх.

Натомість, теорія Y каже, що:

• за сприятливих умов люди готові прагнути відповідальності та брати її на себе;

• люди цінують спілкування та залученість до роботи;

• якщо люди можуть керувати своєю роботою та вести її так, як вважають за потрібне, ніякого нагляду чи покарання не потрібно.

Керівник, який діє відповідно до теорії Y, уважає, що його підлеглі можуть почуватися вмотивованими й працювати навіть із мінімальною кількістю вказівок, що вони можуть значною мірою контролювати себе самостійно, що вони хочуть плідно працювати, а роль керівника — вивільнити їхню енергію. Люди мають багато фантазії й багато ідей, тому керівнику потрібно дозволити їм проявити свій потенціал.

По суті, річ у тім, що як начальник ви повинні зважитися на те, щоб працівники могли самостійно розв’язувати свої проблеми. Якщо ви бодай трохи їх підтримаєте, то допоможете вивільнити їхню творчість.

Знову ж таки, річ не в тім, що всі ваші підлеглі хочуть взяти на себе відповідальність, тільки-но з’явиться така нагода. Щоб вони хотіли бути успішними й мати інстинктивне бажання добре виконати свою роботу.

Ні, не кожна людина має пристрасть до того, що вона робить, цей факт ми вже констатували, але ваше сприйняття своїх підлеглих впливає на те, як ви з ними поводитеся.

Ваше сприйняття своїх підлеглих відчувається і у вашому стилі керування. Вгадайте, скільки начальників віддають перевагу теорії Y, коли я про це в них запитую?

Правильно — усі.

А чого б ні? Начальники, мабуть, такі ж уважні, як і всі решта. Вони розуміють, якщо вони не хочуть мати вигляд бовдурів, то іншої правильної відповіді просто не існує.

Після такого мініопитування ми проводимо нашу навчальну програму для керівників, що триває десять або п’ятнадцять днів протягом дванадцятимісячного періоду, і в процесі дуже повільно проявляється вся правда: теорія Y у багатьох випадках є тільки голослівною ­декларацією. Багато начальників справді не довіряють нікому, крім себе. Вони діють за принципом «я сам собі найкращий друг».

Ось чому я хочу попросити вас на мить відкласти книжку й підійти до найближчого дзеркала. Зробіть три глибоких вдихи. Подивіться собі ж в очі й подумайте, який підхід вам найближчий — теорія X чи теорія Y?

Моє завдання полягає не в тому, щоб змусити вас змінити свою думку. Ви можете думати собі абсолютно все, що вам заманеться. Я просто хочу знати вашу позицію щодо цього.

Ви повинні розуміти, що незалежно від вашої думки, і незалежно від того, довіряєте ви теорії Х чи теорії Y, це так чи інакше проявлятиметься у вашому стилі керування. Ваші підлеглі це відчують. І вам, мабуть, доведеться до цього підготуватися.

Якщо ви виходите з позиції, що керуєте колективом зморених ледацюг і непрофесійних гультяїв, вони помітять, що ви насправді такими їх уважаєте. Це призведе до збільшення кількості тих, хто недопрацьовуватиме. Як — пророцтво, яке саме себе здійснюватиме.

Ніхто не хоче бути невдахою. Ніхто не хоче виконувати свою роботу навмисно погано. Звісно, є такі, хто так вчиняє. Але вранці мало хто приходить на своє робоче місце з думкою: «Сьогодні я нароблю тут якомога більше безладу. Оце буде круто». Люди мало коли усвідомлюють, що припускаються помилки. Це стається тому, що хтось просто як слід не навчився виконувати свою роботу.

Зважайте на припущення, що кожен хоче бути хорошим у тому, що він робить.

Що робити, якщо ви не маєте освіти з керування?

Ви колись проходили бодай якийсь курс для керівників? Ні? Отже, ви знаєте, про що я говорю. Звідки ви маєте знати, як вам слід виконувати свою роботу, якщо ніхто вам цього не пояснив? Крім того, багато начальників вищої ланки мають так мало розуміння управлінської діяльності, що вони в принципі можуть навчити тільки того, як точно не слід виконувати таку роботу.

Деякі з них кидають у повітря гучні слогани на кшталт: «Менеджмент у нас — це як вирощування грибів!»

Прикол у тому, що на цьому місці ви запитуєте, що це означає.

Відповідь буде приблизно такою: «Киньте їм трохи перегною та тримайте у темній кімнаті!» Після цього ви, мабуть, почуєте гнітючий сміх — «Хо-хо-хо».

Нічого з цього вам не допоможе. До того ж, якщо у вас абсолютно немає відчуття такту, і ви переповісте цей жарт своїм підлеглим, то можете розраховувати на гнітючу мовчанку кожного наступного разу, коли тільки ступите ногою на офісну кухню. Вони подумають, що ви — товстошкірий ідіот.

Якщо ж ви все ж пройшли один або кілька курсів із керування людьми, то знаєте, що їхній зміст в основному не має нічого спільного із самим керуванням. Ви дізнаєтесь, як створювати бізнес-плани, організовувати свій календар, вам пояснять, що таке керування часом, ви також довідаєтеся, як боротися зі стресом, як підбирати персонал, вас поінформують про трудове законодавство та представлять масу всього іншого. Хороші речі, без сумніву, але вони не стосуються керування людьми. Звісно, добре бути хорошим прикладом для інших, але цього недостатньо. Ви повинні знати й уміти більше. Суттєво більше.

Бути керівником — це не для слабких людей. Це, чорт мене забирай, дуже важко!

Яку роботу ви змогли б виконати, якби не знали, як її слід виконувати?

Щоб знайти себе і своє місце, нам потрібні вказівки, освіта, натхнення, ідеї та міркування тих, хто вже пройшов цей шлях. Ми потребуємо якоїсь бази, з якої можемо взяти старт.

Я б збрехав вам, якщо заявив би, що достатньо всього прочитати одну книжку. Вам потрібно зустрітися з іншими начальниками, поговорити про їхні щоденні виклики, обмінятися досвідом, ви повинні вчитися один в одного. Проте вам також доведеться вирішувати безліч подібних ситуацій, відпрацьовувати різні випадки, прислухатися до думки інших. Способів розв’язати проблему завжди більше, ніж один.

Чиста педагогіка — це зовсім інша річ.

Зазвичай із навчального курсу ми пам’ятаємо три речі: початок, кінець і те, що ми самі сказали. Найкраще пам’ятаємо останнє.

Якщо ви в чомусь берете участь, імовірність того, що ви чогось навчитеся, суттєво зростає. Чим активніше ви берете участь, тим більше ви винесете з будь-якого курсу. Тому прочитати книжку, на жаль, недостатньо. Потрібна освіта, яка варта того, щоб її називали цим поважним словом — «Освіта». Якщо у вас її немає, вам слід відкласти книжку, піти до свого начальника й повідомити йому про свою потребу в навчанні. Переказуйте йому від мене привіт.

«Я просто не встигаю пройти хоч якийсь курс із керування, як ви цього не розумієте!?»

У вас багато роботи. Гаразд. Але якщо ви не можете залишатися поза офісом протягом шести, може, восьми днів на рік — ви маєте проблему. Серйозну проблему. Але зовсім не ту, про яку подумали.

Запам’ятайте раз і назавжди: найголовніше — це не