Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

- Заходьте.

Ровендер відчинив товсті двері, і всі троє увійшли всередину.

У затишній, тьмяно освітленій оселі пахло вологими квітами, що підгнивають. Передпокій складався з дерев'яних круглих арок, пов'язаних так, що виходили стеля та стіни. Завішаний тканиною вхід відокремлював компанію від решти житла. За завісою Єва розрізнила кілька голосів. Легкі штори розійшлися, і в освітленій передпокої з'явився альціон. Єва нарешті змогла розглянути істоту як слід. Воно було загорнуте у яскраву візерунчасту тканину, яка посилювала ефект від яскравого забарвлення шкіри. До того ж у нього було два роти: один у верхній частині голови під ніздрями, для дихання (Єва його чула), а другий трохи нижче, і він саме призначався для говоріння, в чому дівчинка незабаром переконалася.

- Ровендер Кітт-с! - Сказала жінка (Єва була впевнена, що це вона). - Як я рада бачити тебе знову.

- Хостія Хейвпорт. – Ровендер наблизився до неї з піднятими у вітальному жесті руками, і вони поєднали свої плоскі долоні. - Яке благо для моєї змученої душі зустріти тебе знову. Скажи, як твоя родина?

– З ними все гаразд. Стривай, - сказала Хостія. - Зуз! Зузі! Ровендер тут!

Десь у глибині будинку пролунав писк, і з-за шторок вискочило пташеня альціону з саморобною лялечкою, приробленою до кінця довгої палиці.

– Ровундір-з! - Запищав він і обхопив руками довгу ногу гостя.

- Малюк Зузі. – Ровендер погладив пташеня по голові. - Ну, як ти поживаєш?

– Добре! – відповів Зузі. - Ми граємо в ляльки. Будеш?

– Звичайно. Але давай я спочатку познайомлю тебе зі своїми друзями… О, дивись! А ось і Мегден. Ух, як ти витягнулася... і як гарнішала, - вигукнув Ровендер.

Строката Мегден просунула голову в передпокій. Єва зрозуміла, що вона зовсім юна, але точно старша за Зузі. Дівчина посміхнулася Ровендеру, але нічого не сказала, тільки розглядала Єву та Матр. Слідом за нею до приміщення увійшов чоловік строкатого забарвлення, одягнений так само, як рибалки, які зустріли ними по дорозі.

- Фішіан. – Ровендер підняв руку, вітаючись. - Як ти, друже мій? Чи клює риба?

- Ровендер Кітт-с, - відповів рибалка. – Коли ти гостиш у нас, у цьому будинку завжди розцвітають з посмішки. Заходь!

- Зараз, зараз, - відгукнувся Ровендер, - спочатку дозволь уявити вас моїм друзям.

- Так, прошу тебе, - сказала Хостія. Вона вивчала Матр та Єву блискучими помаранчевими очима. – Хто вони, твої таємничі супутники? - Вона була більша, ніж Фішіан та інші рибалки, але менш строката.

- Перш ніж я вас познайомлю, - звернувся Ровендер до всієї родини майже пошепки, - я маю повідомити, що за цими двома полює один дорсеанець.

- Це хто ж? - Поцікавилася господиня. – Може, ми його знаємо?

- Його звуть Бестіїл. Стверджує, що працює на королеву, – відповів Ровендер.

- Бестіїл? - Перепитав Фішіан. - Деякі з місцевих бачили дорсеанський глайдер, що літає туди-сюди над озером.

- Дуже може бути, що це він, - відповів Ровендер, глянувши на Єву та Матр. - Я так і не зрозумів, що йому треба. Може, якась торговельна угода.

- Дорсеанський мисливець, - задумливо промовила Хостія, дивлячись на Єву і періодично прикриваючи червоні повіки. – Чому на цих двох?

— Вони не схожі ні на кого з усіх, які я зустрів у мандрівках, — сказав Ровендер. Він глянув на шрам навколо щиколотки. - Напевно, тому Бестіїл ганяється за ними. Цей мисливець зовсім не знає жалості та дуже небезпечний. Якщо ви не захочете прийняти нас, ми зрозуміємо.

- Ну, спочатку познайомимося, а там вирішимо. – І Хостія жестом запропонувала гостям скинути накидки.

Ровендер відкинув каптур із Зіїної голови.

- Це Єва Дев'ять.

– Шиїса! - Вигукнула Мегден. Батько тицьнув її кістлявим ліктем.

Очі Хостії стали ще більшими від подиву.

– Ніколи у житті не бачила нічого подібного! - Вона допомогла Єви розмотати плащ. - Скажи мені, Єва Дев'ять, з яких ти походить місць?

- Емм, - почала була Єва.

– І я! Теж допомагати! - Вигукнув Зузі і зірвав накидку з Матр. Уся родина Хейвпорт ахнула.

- А це мати Єви, - пояснив Ровендер.

Хостія здивовано переводила погляд з Матр на Єву і нарешті запитала:

- Вони проходять стадії метаморфозу, коли дорослішають?

- Ні, - засміявся Ровендер. - Вона просто виховує цю дитину.

- Вони ніколи раніше не бачили робота? - Прошепотіла Єва.

- Альціони та сируліанці, мій клан, не роблять таких штук, - відповів Ровендер.

– А ви з яких земель відбувається? - Запитала Хостія Матр.

– Ми з підземного Притулку ПВЧ п'ять-сім-три, – відрапортувала Матр. Її янтарні очі яскраво блищали. – Чи знаєте ви чи чули про інші подібні людські об'єкти?

Хостія заплескала очима в явному здивуванні і запитливо подивилася на Ровендера, ніби просячи перевести цю тарабарщину.

– Вони шукають свій клан. Чи можливо дати нам притулок на ніч у такому складі? – спитав Ровендер.