Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

Зузі підбіг до Матр і провів коротенькими незграбними пальцями її металевим корпусом.

- Це гарна іграшка, маму.

- Іграшка? – у тоні Матр чулося явне обурення.

- Ти маєш рацію, - сказав Ровендер, потріпавши Зузі по голові. – Це велика іграшка для молодої леді. Але в селі ніхто не повинен знати ні про іграшку, ні про дівчинку.

- Через Бестіїла? - Уточнила Хостія і переглянулася з Фішіаном.

- Ми кілька разів ледве пішли від його наполегливого переслідування, - зізнався Ровендер. - І, як я вже сказав, не хочемо наражати тебе або твою сім'ю на небезпеку. Вранці гості сядуть на пором у Солас.

Зовні раптом пролунав оглушливий гуркіт грому, що струсонув все північне небо. Хостія взяла Єву за руку і подивилася на дівчинку проникливими помаранчевими очима.

– Можна? - Запитала вона.

Матр хотіла перешкодити, але Ровендер зупинив її.

- Емм, звичайно, - відповіла дівчинка.

Хостія піднесла її долоню до своєї голови – біля ніздрів та другого рота. Жінка-альціон заплющила очі і глибоко вдихнула, втягуючи запах Єви.

- Твій дух добрий, і ти друг Ровендеру. Можеш залишитись, – оголосила Хостія, не випускаючи руки дівчинки. – Ви можете залишитися.

- Дуже вдячні, - сказав Ровендер, стягуючи рюкзак.

Господиня повела Єву за руку і звернулася до всіх:

- Наш дім - твій дім. Заходь.

Розділ 23. Переплетення.

Єва пройшла за шторку і опинилася у вітальні сім'ї Хейвпорт. По периметру кімнати на плетеній підлозі лежали широкі кольорові подушки та візерунчасті пледи. Кругле зашторене вікно виходило на тиху нині ринкову площу. З центру стелі, наче химерне гроно фруктів, звисав пучок тьмяних ліхтарів. Хостія простягла руку і потерла одну з круглих ламп коричневого скла – весь «гроно» спалахнув і яскраво висвітлив кімнату.

У світлі цієї незвичайної люстри стало видно стельовий розпис, який чомусь навіває думки про релігійний живопис. Там зображалося щось подібне до вигаданого сузір'я з великою планетою і кількома супутниками; все було намальовано докладно. На планеті (Єва припустила, що це, мабуть, Орбона) лежала на боці гігантських розмірів ракета, а в неї низкою входили якісь постаті. На носі корабля красувалося око з вертикальною зіницею. Зачарована розписом, Єва натрапила на низенький столик, на якому стояла таця.

- Вибачте, - сказала Єва і посунула піднос, що з'їхав на місце. І тут побачила, що на ньому розкладено різні закуски: яскраві овочі та фрукти, нарізані скибочками, шпажки з нанизаними шматочками, здається, риби-павука. Різні соуси та підливи в мисках стояли по краях розписної миски, в центрі якої горів невеликий вогонь.

- Нічого страшного, Єва, - сказала Хостія. – Все гаразд. Пропоную перекусити перед вечерею-с. Ти їла?

Замість Єви відповіла Матр:

– Дякую, ні. Ми…

— Вони вже поїли, — перебив Ровендер. - Але я завжди голодний, коли мова про твою куховарство, ти ж знаєш.

- Зрозуміло, але спочатку вип'ємо всією сім'єю за наших гостей, - проголосила Хостія і пройшла в далекий кінець кімнати.

До стіни кріпився прикрашений мішок із двома вицвілими смужками, що звисають з обох боків. Схоже, що він був наповнений якоюсь рідиною. З цього строкатого бурдюка стирчало кілька паличок і трубочок – Єви нагадало голограми волинок. Хостія дістала з кошика внизу три гранчасті склянки і наповнила їх по черзі з різних трубочок, підсипаючи з паличок, що опинилися порожніми, якісь порошки.

– Що вона робить? - Запитала Єва.

Ровендер пояснив:

– У альціонів є традиція – гостям потрібно випити із «серця будинку», сімейного барила. Як не буває двох однакових будинків, так не буває і однакових напоїв.

Хостія з посмішкою простягла склянки трьом мандрівникам. Ровендер осушив свій одним махом.

- Дуже вдячний, велика честь для мене, - сказав він з поштим кивком, повертаючи склянку.

- І тобі велике спасибі, - відповіла Хостія і перевела погляд на Єву. Та принюхалася до склянки: загадковий аромат якихось невідомих спецій витав біля її носа. Вона озирнулася на Матр, яка проводила аналіз напою за допомогою лазера.

– Схоже, це поєднання екстрактів рослин та прянощів, – сказала Матр. – Базові складові подібні до анісу, кориці та, можливо, кавових зерен. Додай водоочисну пігулку, і все буде гаразд, Єва.

- Ні, - прошепотів Ровендер, - просто випий.

- Так, випий! - Підтримала Хостія, все ще посміхаючись. Інші члени сім'ї підійшли ближче, щоб подивитись на рідкісне видовище.

- Ти образиш їх, якщо щось зробиш із напоєм, - пошепки додав Ровендер, підштовхуючи склянку Єви до обличчя.

- Я розумію, містере Кітт. Однак я… – заперечила була Матр.

– О, Матре… – обірвала її Єва. - Вони пустили нас до себе в хату. Про це ти пам'ятаєш? - І вона залпом осушила склянку. Теплі трави та прянощі лоскотали нутрощі. - Дуже дякую, я дуже вдячна, - сказала Єва, повторюючи жест Ровендера.

- І тобі, - відповіла Хостія, приймаючи склянку, і подивилася на Матр.