Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Вранці кімната була залита м’яким сонячним світлом, що пробивалося крізь штори. Ясмін повільно прокинулася в теплих обіймах Керема. Її голова лежала на його грудях, а його рука ніжно обіймала її за талію. Він гладив її волосся і тихо шепотів:

— Доброго ранку, моя дружино…

Ясмін усміхнулася, підвела очі до нього і м’яко торкнулася його губ.

— Це найкращий ранок у моєму житті, — сказала вона тихо.

Керем відповів поцілунком. Їхні губи знову й знову з’єднувалися — довго, ніжно, жадібно. Це був поцілунок двох людей, які нарешті відкрили одне одного.

— Я хочу, щоб цей день був тільки нашим, — прошепотів Керем. — Без плантацій, без справ, без батьків… Просто ти і я.

Ясмін не стримала усмішки, її очі світилися щастям.

— Я навіть не мріяла про таке… — сказала вона з тремтінням у голосі. — Але зараз мені здається, що я сплю…

— Це не сон, Ясмін, — сказав Керем і взяв її обличчя в долоні. — Я маю до тебе сильні почуття. І я хочу, щоб ти про це знала. Ти стала для мене більше, ніж я коли-небудь міг уявити.

Ясмін розплакалася — тихо, від щастя. Вона пригорнулася до нього ще міцніше, і вони лежали так, у тиші, слухаючи серця одне одного. Попереду був новий день — їхній день.