Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Дощ рясно стукав по вікнах, коли Ясмін відчинила двері. На порозі стояла Ельма — стримано вбрана, з холодним поглядом.

— Нам треба поговорити, — спокійно сказала вона, переступаючи поріг.

Ясмін мовчки відійшла вбік, пропускаючи її до вітальні. Ельма повільно сіла, подивилася на Ясмін із жалістю, яка насправді була отруйною.

— Ти, напевно, думаєш, що у вас з Керемом щось справжнє? — почала вона тихо. — Але коли ти лежала в лікарні, він був зі мною. Цілу ніч. І... — вона зробила паузу — …я вагітна.

Ясмін здригнулася. Серце закалатало так голосно, що вона ледь чула продовження.

— Це правда. Ми кохалися. І ми мріяли про цю дитину ще до того, як ви одружились. Просто… усе пішло не за планом. Але тепер усе можна виправити — ти ж бачиш, ти тут зайва.

Ясмін мовчала. Її очі наповнились сльозами, вона намагалася дихати рівно, не зламатися при ворогові.

— Якщо ти справді добра, як усі про тебе говорять, — додала Ельма, — ти даси нам шанс бути родиною.

Коли Ельма пішла, залишивши за собою запах парфумів і болю, Ясмін впала на коліна прямо посеред вітальні. Її світ знову руйнувався. Чи був їхній щасливий час — лише брехнею?..