Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

Коли дійшла черга до студентських виступів, Злата вийшла на сцену. У залі стало тихіше — багато хто вже чув про скандал з Дамиром і Терещенком, і всі очікували, що вона скаже.

— Добрий день, — почала вона, налаштовуючи мікрофон. — Мене звати Злата Золотарьова, я першокурсниця філологічного факультету. І я хочу розповісти вам реальну історію про корупцію в нашому університеті. Не теоретичну, а ту, свідком і учасницею якої я була сама.

Вона зробила паузу, оглядаючи залу. Люди уважно дивилися на неї, дехто почав записувати на телефони.

— Все почалося з моєї власної помилки, — продовжила Злата, не приховуючи нічого. — Я знайшла компрометуючі фотографії одного з викладачів і використала їх, щоб шантажувати його заради кращих оцінок. Це було неправильно, і я повністю визнаю свою провину.

По залі пробіг шепіт — багато хто не очікував такого відвертого зізнання.

— Але ця історія не про мій шантаж. А про те, що сталося потім, — Злата підключила ноутбук до проектора, і на екрані з'явилася схема, яку вони з Сонею підготували. — Про те, як третьокурсник Дамир Ахметов знайшов мене і замість того, щоб доповісти про мій вчинок адміністрації, запропонував співпрацю. Про те, як він планував використати мою вразливість, щоб втягнути мене в значно більшу корупційну схему, організовану членом опікунської ради університету, бізнесменом Ігорем Терещенком.

Тепер у залі стало зовсім тихо. Всі погляди були прикуті до екрану, де Злата показувала структуру схеми — як вербували студентів, як використовували їх для збору інформації, підробки документів, шантажу.

— Ця схема працювала роками, — пояснювала вона, перемикаючи слайди. — Десятки студентів були втягнуті в неї — хтось добровільно, хтось через маніпуляції, хтось під тиском. І сьогодні деякі з них знайшли сміливість прийти сюди, щоб підтвердити реальність цієї схеми.

Вона кивнула, і з різних кутків зали підвелися студенти з її групи. Максим, Карина, Олена, Антон — всі вони по черзі коротко розповіли свої історії, не називаючи імен інших залучених студентів, але чітко вказуючи на Дамира і Терещенка як організаторів.

Дамир сидів нерухомо, стиснувши губи в тонку лінію. Він не очікував такого повороту, але не міг піти, не привертаючи додаткової уваги.

— Але я не просто розповідаю вам цю історію, — сказала Злата, коли всі свідки висловилися. — Я хочу показати докази. Докази, які переконливо демонструють, як працювала ця схема, хто був її організатором і яким студентам вона завдала шкоди.

Вона зробила паузу і подивилася прямо на Дамира.

— І для цього мені потрібна допомога людини, яка знаходиться тут, у цій залі. Людини, яка була ключовою фігурою в цій схемі, але зараз, можливо, готова визнати свою роль і допомогти викрити всю правду.

Дамир напружився, розуміючи, що це сигнал для нього. Він повільно піднявся, стискаючи в руці флешку. Зал затих ще більше, всі погляди тепер були спрямовані на нього.

— Дамире Ахметов, — Злата простягнула руку. — Я прошу тебе передати мені флешку з доказами, яку ти приніс сьогодні. Флешку, яка допоможе всім зрозуміти справжні масштаби корупційної схеми в нашому університеті.

Дамир завагався. У його очах читалася суміш збентеження, гніву і страху. Він явно не очікував такого публічного звернення, такого прямого виклику. Але відступати було пізно — надто багато очей дивилися на нього, надто багато телефонів записували цей момент.

Повільно, наче через силу, він підійшов до подіуму і передав Златі чорну флешку. Зал вибухнув шепотом і перешіптуваннями.

— Дякую, — сказала Злата, беручи флешку. В цей момент вона непомітно підмінила її на свою, заздалегідь підготовлену. — Це важливий крок до правди.

Вона підключила флешку до ноутбука, і на екрані з'явився список з детальною інформацією про операції Дамира і Терещенка — дати, типи "послуг", суми, контакти. Без імен студентів, але з чіткими вказівками на організаторів.

— Ось що містилося на флешці, яку щойно передав мені Дамир Ахметов, — оголосила Злата. — Повний список операцій, проведених у рамках корупційної схеми протягом останніх років. Список, який однозначно доводить причетність не лише Дамира як виконавця, але й Ігоря Терещенка як організатора і спонсора.

Дамир застиг, не вірячи своїм очам. Він дивився на екран, не розуміючи, як інформація, якої не мало бути на його флешці, раптом з'явилася там. Злата перехопила його погляд і ледь помітно посміхнулася — не зловтішно, а з якимось сумним розумінням.

— Це підробка! — вигукнув нарешті Дамир, підскочивши з місця. — Я не знаю, що на тій флешці, але це не те, що я давав!

— Справді? — Злата спокійно вийняла флешку з ноутбука і показала її залу. — Це не чорна флешка, яку ти щойно передав мені перед сотнею свідків? Не та сама флешка, на якій раніше зберігалися фотографії доцента Валерського, які я використовувала для шантажу? Флешка, яку ти взяв у мене, пообіцявши допомогу?

Зал знову загудів. Дамир дивився на Злату з сумішшю гніву і безпорадності. Він зрозумів, що потрапив у пастку.

— Ти обманула мене, — сказав він тихо, але мікрофон підхопив його слова. — Ти все це спланувала.

— Так, — спокійно визнала Злата. — Я використала твої ж методи проти тебе. Ти думав, що я все ще та налякана першокурсниця, якою ти маніпулював місяць тому. Але я навчилася в тебе дечого корисного — як розпізнавати маніпуляції і як не дозволяти їм керувати моїм життям.