Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

Актова зала університету поступово заповнювалася студентами і викладачами. Великий банер з написом «Студентський антикорупційний форум: Чисті університети — чисте майбутнє» висів над сценою. Організатори — члени студентської ради — метушилися, налагоджуючи мікрофони і проектор.

Злата стояла біля входу, спостерігаючи за прибуваючими людьми. На її зап'ясті виблискував браслет з кулоном-ключиком, а в кишені лежала підготовлена флешка. Соня і група студентів, які погодилися брати участь у викритті схеми Дамира і Терещенка, розташувалися в різних частинах зали, готові підтримати її виступ.

Рівно о 14:30 з'явився Дамир. Він виглядав стомленим і напруженим — темні кола під очима, зім'ятий піджак, настороженість у погляді. Але побачивши Злату, він спробував надягти свою звичну маску впевненості.

— Сподіваюся, ти не марнуєш мій час, — сказав він замість привітання. — В мене сьогодні важливі зустрічі.

— На антикорупційному форумі? — Злата іронічно підняла брову. — Цікавий вибір для людини під слідством за корупційні схеми.

— Я прийшов тільки через твоє повідомлення, — Дамир роздратовано озирнувся. — То що за інформація, яка може мені допомогти?

— Не тут, — Злата кивнула в бік невеликої технічної кімнати поруч із залою. — Занадто багато цікавих вух.

Вони зайшли до кімнати, заставленої технічним обладнанням — колонками, кабелями, коробками. Злата зачинила двері, залишивши їх трохи прочиненими, щоб не викликати підозр.

— Ти приніс флешку? — запитала вона.

Дамир дістав з кишені піджака чорну флешку — ту саму, на якій раніше зберігалися фотографії Валерського.

— Ось. Тільки не розумію, навіщо вона тобі.

— Ця флешка — ключ до твого порятунку, — Злата не простягнула руку, щоб взяти її, натомість продовжила говорити. — Ти знаєш, що Терещенко підготував документи, які перекладають всю відповідальність на тебе? Він стверджує, що ти діяв самостійно, використовуючи його ім'я без дозволу.

Очі Дамира звузилися.

— Звідки ти знаєш?

— У мене свої джерела, — ухильно відповіла Злата. — Але я маю докази, що це брехня. Листування, яке підтверджує, що він особисто давав тобі вказівки. І я готова поділитися цими доказами.

— Чому? — Дамир дивився на неї з неприхованою підозрою. — Навіщо тобі допомагати мені?

— Бо я хочу, щоб відповіли всі, — Злата дивилася йому прямо в очі. — Не тільки ти як виконавець, але й Терещенко як організатор. Якщо ти візьмеш всю провину на себе, він продовжить свої схеми з новими Дамирами.

Злата помітила, як у його очах промайнула іскра надії. Він хотів повірити, що є шанс не залишитися єдиним винуватцем.

— Добре, — сказав він нарешті. — Що конкретно ти пропонуєш?

— Я виступаю сьогодні на форумі. Розповідаю свою історію, показую, як працювала схема, — Злата говорила впевнено, відпрацьовуючи заздалегідь підготовлену легенду. — І під час виступу я покажу докази причетності Терещенка. Але мені потрібен увесь контекст. Тому я попросила тебе принести флешку, щоб переконатися, що я правильно розумію механізм.

Дамир помовчав, обмірковуючи її слова. Він крутив флешку між пальцями, досі вагаючись.

— Я хочу глянути на ці докази проти Терещенка, — сказав він нарешті. — Перед тим, як погоджуватися на будь-що.

— Звісно, — Злата кивнула. — Але не тут і не зараз. Надто ризиковано. Після форуму, коли я публічно окреслю ситуацію, ми зможемо спокійно все обговорити. А зараз мені потрібно, щоб ти дав мені флешку під час мого виступу.

— Під час виступу? — Дамир насторожився. — Навіщо такий публічний жест?

— Щоб показати твою готовність співпрацювати, — пояснила Злата. — Це буде виглядати як акт розкаяння. Такі символічні жести важливі для громадської думки і для слідства.

Дамир все ще виглядав непереконаним.

— Я не знаю... Це звучить ризиковано.

— Більш ризиковано для тебе буде, якщо Терещенко уникне відповідальності, а ти сядеш один, — Злата зробила паузу, спостерігаючи за реакцією. — Але вирішувати тобі. Я просто пропоную спосіб, який може допомогти нам обом.

Дамир глибоко вдихнув, стискаючи флешку в руці.

— Добре. Коли мені передати її?

— Я подам знак під час виступу, — відповіла Злата. — Коли почну говорити про докази. Ти сидітимеш у першому ряду?

— Так, — кивнув Дамир, відчиняючи двері. — Побачимо, чи дійсно ти хочеш допомогти, чи це просто чергова гра.

— Не гра, — Злата дивилася йому вслід. — Просто справедливість.

Коли Дамир пішов, вона дістала з кишені свою підготовлену флешку — ідентичну тій, що в нього. Тепер залишалося тільки здійснити підміну в потрібний момент.

Форум почався рівно о п'ятнадцятій. Голова студентської ради виголосив вступну промову про важливість боротьби з корупцією в освіті. Після нього виступив проректор з виховної роботи, який говорив загальними фразами про «чистий університет» і «нульову толерантність до порушень». Злата сиділа в другому ряду, спостерігаючи за Дамиром, який, як і обіцяв, зайняв місце в першому ряду, недалеко від подіуму.