Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

Злата уважно слухала, роблячи нотатки і поступово формуючи план виступу. Перед нею на столі лежав зелений рюкзачок — мовчазне нагадування про те, з чого все почалося, і браслет з кулоном-ключиком блищав на зап'ясті.

— А що ви скажете про це? — вона дістала з рюкзачка флешку, на якій раніше зберігалися фотографії Валерського і список клієнтів Дамира. — У мене виникла ідея.

Вона підключила флешку до ноутбука і показала документ, який підготувала вчора ввечері — структурований список схем Дамира і Терещенка, з датами, типами операцій, але без імен постраждалих студентів.

— Я пропоную скопіювати цей документ на флешки і роздати їх усім присутнім на форумі, — пояснила Злата. — Щоб кожен міг побачити масштаб проблеми. Але головне — я хочу, щоб цю флешку публічно передав мені Дамир.

— Дамир? — здивувався Максим. — Він же проти нас. Чому він це зробить?

— Тому що не знатиме, що це за флешка, — Злата обернула в пальцях маленький чорний пристрій. — Це та сама флешка, на якій були фотографії Валерського. Дамир її добре знає. Я попрошу його принести її на форум, ніби для якоїсь іншої мети. А коли він передасть її мені перед усіма, я покажу, що на ній насправді.

В аудиторії запанувала тиша. Студенти обмінювалися поглядами — хтось здивованими, хтось захопленими.

— Це... геніально, — сказав нарешті Антон. — Але звідки впевненість, що він принесе флешку?

— Я скажу, що хочу показати йому щось важливе, що може допомогти йому у справі проти Терещенка, — Злата перевела погляд на кожного присутнього. — Він зараз у відчайдушному становищі — під слідством, відкинутий своїм наставником. Він схопиться за будь-яку можливість покращити свою ситуацію.

— А якщо він перевірить вміст флешки перед форумом? — запитала Олена, дівчина з кафедри інформатики.

— Я зашифрую файли під виглядом системних, з розширенням .dat, — відповіла Злата. — Він не встигне розібратися, навіть якщо спробує. І буде надто зайнятий думками про порятунок власної шкіри, щоб надто прискіпливо перевіряти.

Соня дивилася на подругу з сумішшю здивування і поваги.

— Коли ти встигла стати такою... стратегічною?

— Коли зрозуміла, що єдиний спосіб перемогти маніпулятора — це використати його власні методи проти нього, — Злата сховала флешку в кишеню. — Але з однією відмінністю: я використовую їх заради справедливості, а не для особистої вигоди.

Група продовжила обговорення деталей плану: хто і як виступатиме на форумі, яку інформацію можна розкривати, а яку — ні, як захистити тих, хто не готовий говорити публічно. Злата координувала дискусію, і студенти поступово почали звертатися до неї як до лідера групи.

Близько десятої, коли основні питання були вирішені, Злата дістала телефон і написала Дамиру: «Нам потрібно поговорити. Я маю інформацію, яка може допомогти тобі у справі проти Терещенка. Зустрінемося перед антикорупційним форумом о 14:30 біля входу в актову залу».

Відповідь прийшла майже миттєво: «З чого раптом така турбота? Ти ж сама здала мене».

«Не через турботу», — відповіла Злата, продумуючи кожне слово. — «Це вигідно нам обом. Терещенко кинув тебе під автобус, а тепер я дізналася дещо, що може врятувати тебе за рахунок нього».

«Зацікавив. Буду о 14:30. Що мені потрібно принести?»

Злата на мить задумалася, формулюючи ключову частину свого плану.

«Принеси чорну флешку, ту саму, де були фотографії Валерського. Вона знадобиться для доказів».

«Вона в мене в офісі. Добре, принесу».

Злата показала переписку Соні, яка кивнула з легкою усмішкою.

— Перший крок зроблено. Він проковтнув наживку.

Решту дня група провела, готуючись до форуму. Студенти розійшлися до своїх пар, домовившись зустрітися за годину до початку, щоб узгодити останні деталі. Злата з Сонею залишилися в аудиторії, допрацьовуючи презентацію і роздаткові матеріали.

— Не боїшся, що Дамир щось запідозрить? — запитала Соня, коли вони закінчували підготовку. — Він же не дурень.

— Не боюся, — Злата закрила ноутбук і поглянула на годинник. — Він зараз у відчайдушному становищі. А відчай змушує людей хапатися за найменшу можливість порятунку, навіть якщо вона виглядає підозрілою.

— Ти говориш майже як він, — Соня пильно глянула на подругу. — Сподіваюся, ця операція не змінить тебе повністю.

— Не хвилюйся, — Злата зібрала папери в сумку. — Я не стану новим Дамиром. Просто зараз мені потрібно думати як він, щоб перемогти його в його власній грі.

Вони вийшли з аудиторії і попрямували до їдальні, щоб перекусити перед важливою подією. Злата відчувала дивне спокійне піднесення, наче стояла на порозі чогось важливого, що змінить не тільки її життя, але й життя багатьох інших людей.