Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Я, «Побєда» і Берлін 📚 - Українською

Читати книгу - "Я, «Побєда» і Берлін"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я, «Побєда» і Берлін" автора Андрій Кузьменко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 54
Перейти на сторінку:
очі закрила,

Голосу тіла чути не вміла,

Світло закрили зламані крила...

Змучений

(Я не маю сил)

Голосом людей,

Стуками дверей,

Десь поїхав ліфт —

Я змучений...

Запахом рослий,

Звуками тварин,

Пиво, як вода —

Я змучений...

Я не маю сил,

Я не маю сил,

Ще десь треба йти,

А я не маю сил...

Скільки днів робив

Сам не знаю що,

Я вже як дурний —

Я змучений...

Хворий кожен день,

Хворий кожну ніч,

Бачу твої сни —

Я змучений...

І буде так

Я п'ю молоко і заїдаю хлібом,

А збоку мій кіт миє руки з милом.

І добре є нам, нема що говорити,

Закрийте вікно, щоб мух не напустити.

І буде так цілий час...

І буде так цілий час...

Я люблю твій дім, я люблю твої ноги,

Вдихаю той дим, що вижити поможе.

Три рази на день мию свої зуби,

Я, може, дурний, складаю всьо до купи.

І буде так цілий час...

І буде так цілий час...

І так то вже є

Не надіявся я на це, так то вже є.

То був хтось, кого я знав і міг зрозуміти.

Не знаю, що тепер зробити,

Не знаю, ким ти є тепер.

То, що говориш, звучить так,

Що відчуваю я знов когось чужого.

Не знаю, з чого почати,

І не хочу того знову почути.

Не вірю вже...

Це тільки знаю, чув це вже все раніше —

І не вірю вже...

Пам'ятаю твій голос,

Перш ніж надто сталося,

Бачив то й був певний,

Що все було таке молоде й нове.

То відбувалося вже пару років раніше

І так то вже є...

Коханки приходять, відходять.

Здається тобі, що вже знаєш,

А то є зовсім не правда...

Не знаю, від чого почати,

Не хочу вже то слухати.

Не вірю вже...

Чув то вже все раніше...

І тільки то одно знаю,

Знаю, що вже не повірю.

І не вірю вже...

І так то вже є...

Коханки приходять, відходять.

Здається тобі, що вже знаєш.

А то є зовсім не правда...

Казка

Давай заснем і тихо звідси підем,

І буде добре і не буде так зле,

Бо коли спиш собі, то бачиш той світ

Таким, як він ніколи б бути не міг.

Багато бачив я тих ваших казок,

І злим буває добрий Дідо Мороз,

І не велика є людина гора,

І в короля ніколи грошей нема.

Багато бачив я тих ваших чудес,

І добра фея любить тільки себе,

І Білоспіжка вже продалась давно.

Та ваша казка — то попсуте кіно.

Коралі

Я дуже рано встав, нікого не чекав,

Скоро сів на машину і додому почесав.

Я сам не знаю чо', і то ніхто не знає того,

Маю досвід, маю досвід...

То небо надоїло, що не може вже висіти,

Собаки, люди, свині, заминайте вже отут.

Беріть лопати в руки, бо вже треба щось робити,

Кожен косить, кожен косить...

На дорозі трохи ями, не люди, а плями,

Всі жиють в одному місті вечорами і днями.

Ти гуляй собі помалу, не чіпай нічо, заки

Ніхто не просить і не просить...

На вокзал, на вокзал приміський, треба зал,

Гроші в касу запихаю, з-за кишень нічо не вкрали.

Електричку доганяю, на газеті засинаю,

Я читаю, я читаю...

То я іду додому...

То я їду додому...

А то мої колеги — дуже файні музиканти,

Не дайте хліба з'їсти, тільки дайте щось заграти.

Та ніхто не має грошей, але настрій то не псує,

Поговорим, поговорим...

На вулиці зараза і на воді зараза,

Нема кого здурити — всі вже мудрі на відмазу.

Тут кожен собі має своє радіо-FM,

То є добре, то є добре...

Тут кожен день туман, тут кожен день дощ,

Кобітки ходять парами туда-сюда по площі.

Аптека є за рогом, непочатий край роботи

Молодому, молодому...

Я трохи постарію, я трохи посивію,

Я багато обкурив, ну а ще більше не хотів.

Ніхто не зрозуміє вже,

Чого я так завжди хотів додому...

Любити платити

Через мої окуляри

Я часто бачу, що буде, що буде з нами.

Такі окуляри!

Куда ми з вами живемо?

Хтось каже: нам то не треба — кому это надо!

І лишається ззаду.

Через мої окуляри

Всьо виглядає ясніше — ну зовсім як правда!

І може навчити —

Може навчити хотіти,

Може навчити любити,

Любити платити!

Щоби потім цінити

Наше життя — то мінне поле.

Куда не сунься — чужі навколо.

Надійся на себе — своїх, може, й не буде.

В нас є тільки ми — озимі люди...

І що тут саме цікаве:

Ти ж то їх маєш так само — такі окуляри!

Візьми і вийми з футляру.

Наше життя — то мінне поле.

Куда не сунься — чужі навколо.

Надійся на себе — своїх, може, й не буде.

В нас є тільки ми — озимі люди...

Люди чекають

Я назбираю гроші, сяду на поїзд,

І, як завжди, на самі ліпші місця білет.

Під теплий чай знайду огризок паперу —

І так народиться зовсім новий куплет...

Оу-о!.. Везе мене поїзд,

Стукають колеса знайомий ритм.

Оу!.. Пролітають перони,

Люди на перонах чекають зими...

В купе моєму є вікно-телевізор,

З дитинства люблю то найліпше на світі кіно.

Машини там чекають на переїздах,

І незнайомі люди кличуть мене...

Оу-о!.. Везе мене поїзд,

Стукають колеса знайомий ритм.

Оу!.. Пролітають перони,

Люди на перонах чекають зими...

Десь там попереду чекають вокзали

І ті кіоски, що не мають вчорашніх газет.

Після концерту я спакую гітару,

І знов на саме ліпше місце білет...

Люди, як кораблі

1 ... 42 43 44 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, «Побєда» і Берлін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я, «Побєда» і Берлін"