Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Темний світ. Рівновага 📚 - Українською

Читати книгу - "Темний світ. Рівновага"

520
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Темний світ. Рівновага" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 95
Перейти на сторінку:
лікарню майже в доброму гуморі. * * *

— Таке враження, що в тебе з’явилося паралельне життя, — замислено сказала Настя. — Заняття пропускаєш...

— Я тут влаштувалася працювати на одну фірму...

— Переведешся на заочне?

— Гм... треба подумати.

— А що за фірма, якщо не секрет?

— Доставка, — ляпнула я.

У Насті витяглося лице:

— Ти що, піцу розносиш?

— Так!

— Ну ти брешеш, — сказала Настя, вдивляючись у моє лице. — Явно брешеш. А чому б не сказати? Боїшся, що я тобі складу конкуренцію?

— Боюся. Ти до них прийдеш, мене зразу виженуть.

— Ну, Дашо, — сказала Настя ображено. — Годі приколюватися. Я з тобою серйозно розмовляю!

Тут задзвонив мій телефон, і я палко подякувала мамі за своєчасну появу.

— Дашо, — мамин голос звучав небуденно, таємниче і водночас звучно. — Ти не повіриш...

— Що?!

— Я приїжджаю в Москву. У гості до друга!

У голосі її вчувався тріумф.

— Поздоровляю, — промимрила я. — А... де ти збираєшся зупинитися?

— Герман поселить мене у братовій квартирі. У брата порожня квартира, двокімнатна в центрі, уявляєш?

— А Герман — це хто?

— А це мій друг, — мамин голос знову став таємничим і перейшов у глибоке контральто. — Я вас познайомлю, ти ж не проти?

Я сказала, що дуже рада. Хоча у серці моєму ворухнулися... ревнощі, напевно. Бо для лихого передчуття не було, зрозуміло, жодних підстав.

* * *

Я знайшла Семів акаунт на Фейсбуці — користувач Семен Волков коли-не-коли вивішував смішні картинки, але про себе не писав нічого.

Я склала йому короткого листа й цілу годину перевіряла кожну кому. Чи нав’язливо? Чи не образливо? Не грубо? Не улесливо? Нарешті, коли все було готово і я помістила текст у віконце, щоб відправити Семові у приват, в мене раптом з’явилася страшна думка, що він може просто мене проігнорувати. Це буде приниження, яке надовго зробить мене інвалідом...

Я так і не відправила повідомлення. Лягла спати годині о другій ночі, поставила будильник, щоб іти на першу пару. І, що найдивніше, раненько встала, зібралася й пішла.

На лаві неподалік зупинки сидів Міша. Я помітила його здаля й сповільнила крок. Біля Мішиних ніг стояла валіза, а поряд — велика сумка з книжками.

— Привіт, — сказала я, намагаючись триматися природно. — Ну що, заспокоїв свою дружину?

— Привіт, — він усміхнувся. — Ми розійшлися.

І перевів погляд на валізу:

— Після занять піду в гуртожиток, начебто там є якісь шанси...

— Удачі, — мугикнула я.

— Дякую.

Я повернула до свого корпусу. З кожним кроком сум’яття в душі наростало. З одного боку, я раділа за Мішу. Кожній розсудливій людині зрозуміло, що бути Лериним чоловіком — занадто жорстоке покарання за одну-єдину помилку молодості. З другого боку... я відчувала, що прямо причетна до повороту його долі, а отже, я начебто за нього відповідаю. Я відповідаю за тих, кого приручила... що ж тепер, влаштовувати йому особисте життя?!

Але я геть забула про нього, коли побачила біля входу у філологічний корпус величезний блискучий мотоцикл. Мотоцикліст уже знайомим мені рухом зняв шолом — він і ведмежу голову так само знімав; з-під шолома з’явилось усміхнене Семове обличчя.

Дівчата, що квапилися на пари разом зі мною, одночасно сповільнили ходу: хтось зав’язував шнурки, хтось чекав подругу, хтось просто стояв, насолоджуючись сонячним днем.

— Привіт, — мене розбирав нервовий сміх. — Я хотіла тобі подзвонити, але ж номера не знаю...

— Запиши, — він вийняв свій телефон. — А ще краще, скажи свій, я тобі передзвоню, у тебе висвітиться.

Ми обмінялися телефонами на очах трьох десятків зацікавлених свідків.

— Ну що, ти владнала свої термінові проблеми?

Я почервоніла, як тисяча варених раків:

— Так. Ти вибач, мені страшенно незручно, я не хотіла тебе скривдити.

Він прищулився:

— Я надіслав тобі запит у Фейсбуці.

— Коли?!

— Сьогодні вранці.

— А... я ще не бачила, — я нерозумно й щасливо всміхнулася.

Сем побачив кулон на моїй шиї:

— А це та штука, про яку ти розповідала? Пам’ятка по батькові? Яку ти загубила?

— Знайшла! — я засміялася. — Знайшла, уявляєш!

— Я так і знав, що знайдеш, — він серйозно кивнув. — А які в тебе плани на сьогодні?

1 ... 42 43 44 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темний світ. Рівновага», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Темний світ. Рівновага» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Темний світ. Рівновага"