Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Двічі графиня та двічі генерал 📚 - Українською

Читати книгу - "Двічі графиня та двічі генерал"

267
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Двічі графиня та двічі генерал" автора Сергій Шарик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 179
Перейти на сторінку:
палацу? І, вибачте за подробиці, де будуть туалети, і як буде влаштована каналізація? Мені неодноразово доводилося бувати в палацах, зокрема й королівських, і не завжди я відчував комфорт у зимовий час. При цьому, скажімо, у Франції зима набагато тепліша, ніж в Україні.

— Звичайно, графе, ми довго думали про це. І тут теж хочемо застосувати оригінальний проект. Каміни не дадуть необхідного тепла. Тому для головного корпусу та галерей побудують дві величезні печі, і тепле повітря по захованих у стінах каналах подаватиметься в усі зали. Такі ж печі передбачені і в бічних флігелях, і в спальних кімнатах. Туалетів теж побудують потрібну кількість, — Лакруа почав пояснювати на плані розташування цих життєво важливих кімнат, а також інженерне рішення каналізації.

У графині Жозефіни було багато зауважень із планування парку; тим не менше вона була у захваті від павільйонів і особливо від штучної печери, де можна буде влаштовувати обіди та концерти при свічках під супровід води, що капає зі стелі. Врешті-решт вирішили, що парк вдосконалюватиметься поступово в міру його будівництва та посадки дерев.

— Отже, панове, представлене вами дуже вражає. Не хочу вас захвалювати, але такого Європа ще не бачила. А найголовніше — моя дружина залишилася задоволена, — граф Потоцький хитро покосився на Жозефіну. — А якщо серйозно, то проект — це лише чверть справи. Головне — втілити задумане. Адже попереду у нас стільки підводних каменів! А коли подумаю, що всі будови ще потрібно наповнити відповідним змістом, мені стає не по собі. Люба, — звернувся він до Жозефіни, — ось тепер, коли розпочнеться будівництво, і я буду впевнений, що немає ніяких складнощів, ми вирушимо до Відня, а потім до Італії і далі до Франції. Це і буде нашою запізнілою весільною подорожжю, можливістю купити меблі, картини і все-все-все, що необхідно для нашого затишного гніздечка. Я покладаюся на твій художній смак.

— Милий, — Жозефіна підійшла до Станіслава й обняла його, — готуй гаманець, а про решту я подбаю.

— Ось, панове, — парирував граф, — чоловіки створені, щоб заробляти гроші, а жінки — щоб їх витрачати.

Із наступного дня цегельний завод у Тульчині запрацював на всю потужність. Насамперед граф Станіслав почав будувати приміщення для своїх придворних і охорони, а також житло для будівельників, які або вже прибули, або були в дорозі.

І тільки навесні 1778 року граф і графиня Потоцькі почали серйозно збиратися в подорож по Європі.

Розділ 6. Випробування


Тривога!

Таке коротке слово. Але як багато у ньому, в цій події для будь-якого військового! Як часто уві сні кожен офіцер і солдат подумки відпрацьовували всі свої рухи після отримання цього сигналу! А проте, щоразу сигнал тривоги застає всіх зненацька, розриває земні заняття, спокійний, врівноважений стан душі.

Місто безтурботно спить. Лише вартові справно несуть службу на постах. І ось угору злітає ракета, і відразу сурмачі своїми сигналами підривають тишу фортеці і всього міста.

Софія прокинулася з першими звуками сурми. Вона не знала, що це тривога, але шум у будинку підтвердив здогади: відбувається щось неординарне.

Консолата, сестра Йозефа, підхопилася разом з усіма в цей ранній час та шепнула Софії:

— Тривога! Можливо, маневри, а можливо…

Вона не договорила, але Софія і сама все зрозуміла.

Йозеф зібрався за лічені хвилини. Скочивши на коня, якого вже тримав напоготові ординарець, він обійняв Консолату, потім уважно подивився на Софію і несподівано поцілував її.

— Софі, головне, щоб це не була війна.

Із цими словами він пришпорив коня і зник.

Слово «війна» для грекині відразу ж перетворилося на якесь жахливе марення з усіма трагічними наслідками. Для неї це була певна межа, за якою стояли пожежі, смерті, втрата близьких. Та й узагалі це слово наводило жах на будь-яку нормальну цивільну людину.

Софія відразу згадала, як саме Йозеф вимовив це страшне слово «війна». Вона побачила нездоровий блиск в очах свого майбутнього чоловіка, відчула, що Йозеф підсвідомо бажав війни, точніше, не війни як такої, а випробувати себе у цій справі. І лише тепер вона зрозуміла, що означали його слова, що він — нащадок військових. Кожен військовий присвячує своє життя армії, і для нього війна — це природний стан. Це те, заради чого він навчався, ніс службу, відточуючи свої дії у маневрах, навчаннях і парадах.

Звичайно, ні Консолата, ані Софія не могли всидіти вдома і, наспіх зібравшись, обидві вибігли на вулицю. Сонне місто на очах прокидалося, наповнюючись тривожною енергією військових. І лише людина грамотна у військовій справі могла побачити в цьому нетропічному, на перший погляд, русі струнку музику відпрацьованих до дрібниць дій кожного виконавця. Через кілька хвилин усі бойові позиції і вогневі точки були не тільки повністю укомплектовані, а й готові до бойових дій.

Зірки в небі розтанули. Коли Софія з Консолатою із кріпосної стіни поглянули в підзорну трубу, їх охопив жах: на рубежах міста стояли регулярні частини…


За два дні до оголошення тривоги в будинку коменданта, нібито проїздом до Тульчина, зупинився генерал коронної артилерії граф Алоізій Фредерік фон Брюль. Від недавнього часу влада сорокарічного генерала поширювалася і на комендантів фортець.

Це був невисокого зросту здоровань, фанатично відданий військовій справі, різкий у своїх оцінках і висловлюваннях. Водночас у розмові він рідко підвищував голос, говорив тихо, але впевнено, зважуючи кожне слово. І хоча в армії ходили легенди про його суворість — суворість ця стосувалася тільки військової виучки. Все це дозволило йому досягти свого становища в королівстві. Ось і в Кам’янці його цікавив не тільки вишкіл артилеристів, а й те, в яких умовах живуть офіцери і солдати фортеці, як проводять свій вільний час.

Генерал фон Брюль двічі доводився родичем Станіславу Потоцькому. По-перше, він був одружений на рідній сестрі графа Маріанні, а по-друге, для дружини Потоцького Жозефіни Алоізій Фредерік був дядьком — рідним братом її матері.

Незважаючи

1 ... 42 43 44 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Двічі графиня та двічі генерал», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Двічі графиня та двічі генерал"