Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1 📚 - Українською

Читати книгу - "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"

319
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1" автора Володимир Читай. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44
Перейти на сторінку:
друг. Все, годі балакати! — їжак повернувся, обійшов зайця по колу і щез.

До кого не намагався зайчик Ляк заговорити, усі від нього втікали. Тільки-но побачать, кидають усе і як від вовка на всі лапи пускаються. І слухати його ніхто не хоче. Розізлився заєць: «Тікаєте від мене? Я сам до вас прийду!» Пішов до найближчої хатини, до цапа, та й гукає його:

— Цапику! Агов! — це я, Ляк. Відчини!

Вчув цап голос заячий, перелякався, аж труситься! — Не йди до мене, Ляку, не йди! В мене діти малі, не щеплені.

— Дай тоді мені капусти! — попросив заєць, бо був голодний.

Кинувся цап в город і вже несе три качани капусти. Голову марлею обв'язав, шапку зимову аж на очі опустив, рукавиці до ліктів натягнув і капусту зайцеві через паркан перекидає. Перекинув і гайда до хати.

Узяв Ляк ту капусту, їсть і думає. «От добре мені! Раз вони всі мене бояться, то я тепер з кожного данину буду брати!» Став заєць по хатах, по норах ходити, до всіх заглядати. Ніхто його, звісно, не пускає, але усі раді були б, що б пішов швидше, заразу свою не розносив. Отож кожен щось дає, аби Ляк йшов геть подалі і біля них не затримувався.

Сподобалося зайцеві таке життя. Раніше йому треба було за кожною капустиною чи морквиною день збігати, а зараз нічого не робить: що попросить, те й дають. Лише просить і їсть. Розтовстів Ляк, черево по землі волочить, вже й стрибати не може. З лапи на лапу перекочується, щоки надуває і жує безперестанку. Думає, що б це йому ще таке випросити. А звірі на Ляка дивляться, й дивуються: «Що це за хвороба така в нього, що він як на неї захворів, то тільки гладшати став? Може пухне, бідолашний!»

3. Невчений вовк

Вкотре пішов заєць лісом, назбирав їжі, сів на горбочку, розклався і вже кільканадцяту морквину жує, яблуками закусує. Слина по губам тече, на живіт стікає. Десь недалеко хруснуло. А зайчик навіть і не дивиться в той бік. Знову щось хруснуло. Вже ближче. А йому байдуже, ліньки голову повернути. І раптом перед Ляком, перед самим його носом, з'явився вовк. Великий, брудний, голодні очі вогнем горять, а зуби… Такі гострі, як ножі.

Відколи довідку мав, відвик заєць від вовків тікати, геть страх втратив. Сидить собі, не ворухнеться, обід дожовує. А навіть якщо б і хотів ворухнутися, то повне черево не дало б.

Обійшов вовк зайця, обдивився його, жирненького та апетитного, з усіх боків, і вже на нього стрибнути готовий був, аж тут Ляк і каже йому:

— Ти, вовче, мене певно не впізнав…

Здивований вовк присів на задні лапи і настовбурчив вуха.

— Мене не можна їсти, я заразний. В мене є документ! — Ляк вийняв дорогоцінний папір, розгорнув і дав вовку. — На, читай! Тут все написано.

Подивився вовк на ту затерту папірчину, понюхав, а вона так солодко зайчатиною пахне… Не втримався вовк, і… з'їв довідку. Облизався і каже:

— А мені байдуже, що тут написано! Не письменний я. А от що ти жирненький та смачненький заєць, овочами фарширований, то це я на власні очі бачу! — І на зайця.

Перелякався заєць не на жарт, ледь встиг ухилитися. Перекинувся через пеньок, почав у вовка жбурляти капустою, а як капуста скінчилася, то морква в хід пішла, далі яблука та груші, а наостанку накинув вовку на голову мішка і навтьоки. Не поскакав, а скоріше покотився, бо такий був гладкий, що вже ні бігти, ні стрибати не міг. Це ще добре, що з горба, а не під горб котитися довелося. Ледь вцілів того разу заєць, хоч добряче побився об дерева та подерся об кущі.

«От біда, вовк невчений трапився! — злився заєць. — Ледь життям за його неписьменність не поплатився. Це ще я дивом врятувався. Виходить, що не діє моя чарівна довідка, не рятує від невченого вовка. А хто їх розрізнить: вчений чи невчений? Не буду ж я їх абетку питати! Тікати треба! Старий перевірений заячий спосіб. І довідки вже немає у мене. З'їла хижа тварюка. Треба до старого життя повертатися!»

Подивився Ляк з сумом на свій живіт, який його до землі тягнув, зітхнув гірко і пішов старе життя вертати. Йде, на всі боки кричить:

— Я вилікувався! Я вже здоровий! Я не хворий! — Але ніхто з нір та гнізд не виглядає, не зустрічає його.

Побачив Ляк їжачка Колюшу і до нього:

— Колюша, не бійся мене! Я не хворий! І довідка була несправжня! Це я вигадав усе, що б вовки мене не чіпали!

— Еге-ж, — скривився їжак, — так ми тобі і повірили. Чума так просто сама по собі не виліковується! А документ звірі на власні очі бачили!

Засмутився Ляк, що не вірять йому, поскакав до дятла Встроминоса!

— Гей, Встроминосе, виручай! Напиши мені нову довідку, що я вже здоровий, бо не вірять мені!

— Написати — то діло не хитре… Чи повірять тобі тепер?

— Напиши! Сам казав: що написано пером, то не витягнеш волом! Побачать документ — повірять!

— Ти, зайцю, мене послухай. Я на документах краще за тебе знаюся. Хто ж повірить тобі, що ти здоровий, як ти не лікувався ані дня!? Документ не лікує.

— Ти ж знаєш, що я не хворий! Як же я можу лікуватися від чуми, коли на неї не хворію!?

— Це лише ми двоє знаємо. Усі інші переконані, що ти хворий і заразний. Тому тебе і оминають.

— Що ж мені тепер робити?

— Йдемо до Фарми.

Пішли заєць з дятлом до старої змії Фарми. Розповіли їй усю правду про підроблену довідку.

— Вибачте мені, бабцю, що збрехав, — ледь не плакав зайчик, — більше ніколи в житті не брехатиму. Допоможіть мені знову звичайним зайцем стати!

Розчулилася стара Фарма, пожаліла Ляка.

1 ... 43 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"