Читати книгу - "Драматичні твори, Леся Українка"

в горі щаблі, щоб нам стояти твердо

і щоб іти все вгору вище й вище,

аж поки станемо там на шпилі,

де кришталевий замок. За твердиню

нехай він стане нам, якщо король

знов схоче нас примусить будувати

неволі й бруду соромні оселі.

Те, що колись неволі слугувало,

нехай послужить визволенню. Браття,

орли недарма гнізда в’ють на горах.

На гору доступитись нелегко,

зате згори зручніше боронитись.

1-й майстер

Еге ж, нехай-но вороги обступлять,

ми їх засиплем кришталевим градом!

Чудові променисті кулі їм освітять

дорогу на той світ!

Подається за автографом.

(Діалог)

Вперше надруковано в журн. «Нова громада», К., 1906, кн. 10, с. 1-20. Автограф: ф. 2, № 815, чорновий, із значними авторськими правками. Сторінки 13-20 рукопису написані іншою рукою, але з правками Лесі Українки. Третій розділ твору «На еміграції» мав спочатку заголовок «У вигнанні». Дата автографа: 29.VIII 1905, Зелений Гай. Подається за першодруком.

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1906, № 19, с. 2-8. Автограф: ф. 2, № 781 (чорновий). Дата автографа: 4.X 1905.

В автографі Леся Українка викреслила первісний варіант фіналу твору. В останньому монолозі Єпископа після слів «...ходім од зла і сотворімо благо...» далі було:

Ходімо, покиньмо в самоті його,

бо він од нас по волі йти не хоче,

а ми насильства не вживаєм. Діти,

ходім од зла і сотворімо благо.

Вся громада рушає з свічками в руках. Єпископ попереду. Старий раб і Анціллодея позаду, обоє трохи відстали.

Старий раб

(до Неофіта-раба)

Куди тепер ти підеш, нещасливий.

Неофіт-раб

На Тібр, через отруєну Маремму.

Старий раб, сумно похитавши головою і зітхнувши, відходить, потім знов вертається і, оглянувшись боязко назад та побачивши, що громада вже зникла у темнім переході, стискає похапцем руку неофіта-раба і поспішно, старечою дрібного походою віддаляється.

Анціллодея

Я все-таки прошу тебе прислати

твою жону з дитиною до мене.

Неофіт-раб

Тобі за те догана буде, сестро.

Анціллодея

Догану я покірливо прийму,

спокутую за бідне немовлятко,

що, може, хутко стане сиротою

без батька... Брате, вибачай мені,

як я тебе сим словом засмутила,

і не здивуй, я жінка нерозумна,

не вмію розважати справ високих,

я мало розібрала в сій сперечці.

Ти, певне, винен, бо єпископ гнівний

від тебе одійшов, але одно

із слів твоїх я добре зрозуміла

і прийняла його собі до серця.

Неофіт-раб

Яке ж то слово?

Анціллодея

«Чистая любов».

Мені здається, хто його промовить

від серця, щиро, той для мене брат,

хоч би й не був він однієї віри.

Неофіт-раб

Так і мені здається, люба сестро.

І знаєш, я хотів тебе просити:

якщо я згину, спом’яни мене

не словом голосним, а тихим серцем,

для мене стане се за царство боже

тут, на землі.

Анціллодея

Тепер ходім, я виведу тебе,

пильнуй за свічкою на поворотах,

ти тут новий, недовго заблудитись.

Запалює коло олтаря свічку і йде вперед, неофіт-раб за нею. На поворотах Анціллодея обертається, освічує путь і питає: «А де ти, брате?» Неофіт-раб озивається з темряви: «Ось я, люба сестро».

Голоси згодом затихають вдалині і світло зникає.

Подається за першодруком.

(Драматична поема)

Вперше надруковано в ЛНВ, 1908, кн. 1, с. 76-97; кн. 2, с. 241- 281. Автографи: ф. 2, № 785 (чистовий, частково писаний рукою Климента Квітки), ф. 2, № 786 (чорновий), ф. 2, № 787, де є варіанти окремих сцен.

Дата чорнового і чистового автографів: 5.V 1907. Ялта. Подається за чистовим автографом.

_______________

Амфора - велика посудина (для вина, олії та ін.) яйцеподібної форми з двома вертикальними ручками

Багряни́ця - довгий верхній одяг з дорогої тканини багряного кольору, який у старовину носили монархи та полководці

Бакши́ш - дарунок

Бато́ва - батава, лава, ряд

Бе́рло - палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою; символ, знак влади

Бігу́нчик - узор зигзагом, звивистий

Ві́ла - у міфології південних слов’ян діва-чарівниця

Возови́ця - період, коли вивозять хліб з поля після жнив

Гінеке́й - у Стародавній Греції частина будинку, відведена для жінок

Гле́тчер - скупчення на земній поверхні (в горах) великих мас льоду, які рухаються під впливом власної ваги; льодовик

Диякони́са - в громадах перших християн жінка, яка підчас богослужінь виконувала обов’язки помічника диякона

Джа́ври (гяу́ри) - у мусульман зневажливе прозвисько всіх іновірців

Джу́ра - на Україні в XVI-XVIII ст. зброєносець у козацької старшини

Еде́м - за біблійною легендою, земний рай, місцеперебування людини до гріхопадіння

Емпіре́й - в уявленні давніх греків горішня частина неба, оселя богів

Ісла́м - магометанська релігія, мусульманство

Кіта́ра (кіфа́ра) - давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент типу ліри

Клейно́ди - коштовності, самоцвіти