Читати книгу - "Майбутній мій, Юлія Бонд"

– Знаєш, Соколе, – кажу я, закопавшись пальцями на маківці Олега і граючись з волоссям.

– Що?

– Ти нереальний чоловік.

– Комплімент? – посміхається Олег.

– Ні. Освідчення в коханні.

Підвівшись на подушці, Олег дивиться на мене з усією серйозністю.

– Закохалася, чи що? – Запитує він.

– Ні. Гірше. Я підсіла на тебе як на наркотик. Я збожеволіла поряд з тобою і не хочу лікуватися.

– Марічко…

– Тсс, – я прикладаю до його губ палець, закликаючи мовчати. – Не псуй романтичний момент. Я кохаю тебе, Олеже. Уявляєш? Я закохалася в чоловіка, який міг бачити, як я забруднювала в дитинстві пелюшки.