Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

— Куди ми їдемо? — так само тихо запитала я, трохи розімлівши від тепла.

Його руки міцно стиснулися на кермі, й мені навіть почувся скрип, від чого захотілося зразу втиснутися в крісло й стати невидимкою. Його обличчя випромінювало злість, тіло було напружене, а в очах дика суміш — лють, дикості й ще чогось, мені поки незрозумілого. Може від того, що чоловік сидів до мене боком?

— Я навіть не знаю, як Вас звуть ...

— Кирило, — кинув він, не повернувшись, продовжуючи так само пильно дивитися на дорогу.

Я машинально, сама не розуміючи навіщо, кивнула йому, і чомусь стиснулася, хоча холоду вже не відчувала.

Решту дороги ми подолали мовчки, тишу автомобіля порушував лише стукіт крапель дощу об лобове скло. Але це був приємний шум, і до кінця шляху, я остаточно розслабилася, й здається навіть почала засинати. Знала б моя мама, що я їду, вочевидь, додому до чужого чоловіка, й абсолютно цього не боюся. Вона б точно мене не зрозуміла, хоча, що говорити про маму, коли я й сама себе не розуміла. Адже я ніколи раніше так не робила. А Лія, що б сказала на це Лія? Зрозуміла б вона мене чи засудила?

— Приїхали, — крізь думки почула я, повільно повернула голову і здивувалася, бо на обличчі Кирила блукала легка усмішка.

Погляд пом'якшав, зморшка між брів розгладилася, і все його тіло вмить стало іншим. Привабливим. Саме так.

Вийшовши з автомобіля, ми пройшли підземною парковкою до ліфта, і вже всередині він натиснув кнопку на потрібний поверх. Підіймалися ми максимум хвилину, але варто було ступити мені на майданчик, як ноги підкосилися, і я мало не впала, але міцні руки нового знайомого вчасно мене підхопили, притиснувши спиною до твердих грудей. На мить в очах потемніло, а по тілу пройшов дрож, але Кирило не став чекати, коли я прийду до тями. Він просто підхопив мене на руки й вніс у свою квартиру, в якій панувала напівтемрява.

— Ти змерзла, терміново потрібно в душ.

І він відразу ж приніс мене в ванну кімнату, обережно поставив на підлогу й увімкнув кран з водою, набираючи для мене джакузі.

— Жіночого гелю, звичайно, у мене немає, але, думаю, підійде й мій.

Кирило поставив поруч на поличку гель, відкрив нову мочалку, а потім поліз у шафу, дістаючи звідти великий банний рушник і теплий халат.

— А це допоможе тобі розслабитися, — відклавши речі, вимовив він і додав у воду рідину, яка перетворилася на піну.

— Дякую, — тихо відповіла я, й поглядом провела його до дверей.

— Якщо що-небудь знадобиться, кричи, — повідомив він, підморгуючи, після чого вийшов з ванної, і я змогла нарешті стягнути з себе мокрі речі, відкинувши їх на підлогу й залізти в теплу воду.

— Спасибі, що масаж не включив, — прошепотіла під ніс і ніжно посміхнулася сама собі.

Тепла, навіть трохи гаряча вода з ароматом морського бризу швидко привела моє тіло в блаженний стан і я, прикривши очі, дозволила собі трохи розслабитися. Так було млосно й ніжно після холодного дощу, що я навіть почала провалюватися в дрімоту, як раптом почула неголосний стук у двері. Не відразу зрозумівши, що відповісти, побачила, як Кирило вже пройшов у ванну, і пильно дивлячись мені в очі, поставив поруч з джакузі білі капці.

— Пол всюди з підігрівом, але після купання приємніше взути капці.

Моє серце пропустило удар, мало того, що я лежу гола, добре хоч піна приховувала моє тіло, так ще і його погляд був наповнений пристрастю й бажанням. Господи... А голос! В голосі звучали хрипкі нотки, які несподівано викликали в мене тремтіння. Ні, тільки цього мені не вистачало.

— Будь ласка, залиште мене, — благальним голосом попросила я, а сама подумала, що не хотіла б його відпускати, принаймні, зараз.

— Я чекаю тебе в кухні, — широко й щиро посміхнувшись, відповів він і, розвернувшись, вийшов з ванної.

— Господи, що зі мною відбувається? — прошепотіла я, і, похитавши головою, спробувала вгамувати свій розум.

Якесь неприборкане бажання заграло в моєму тілі, бажання, якого раніше я не відчувала до Жені. Ні, мені подобався наш секс, він був ніжним і ласкавим, він приносив мені задоволення, але я ніколи раніше не хотіла більше жодного чоловіка. Можливо, просто від того, що знала – у мене є свій, той, якого я люблю, який любить мене. А зараз? Я ж не перестала любити Женьку, не перестала його хотіти... Прислухавшись до себе, я зрозуміла: так, я люблю його, як би боляче він мені не зробив, але хочу? І чи була між нами пристрасть? Все ж таки точно була, просто не така сильна, як...

Один похмурий погляд Кирила змусив моє серце стиснутися, а тіло — відчути солодку млість. Він притягував своєю вбивчою харизмою, тільки як йому це вдалося зробити за якихось півгодини, я абсолютно не розуміла. Тому й боялася. Та й серце моє належить іншому чоловікові.

Вдосталь належавшись і відігрівшись, я повільно піднялася з води, витерла величезним рушником волосся й тіло, і надівши люб'язно запропоновані халат і капці, тихенько, як мишка, вийшла в передпокій. Тут було тепло й затишно, а ще я побачила троє прочинених дверей, і мені потрібно було дізнатися, в який бік іти, щоб опинитися в кухні.