Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Уявлена глобалізація, Нестор Гарсія Канкліні 📚 - Українською

Читати книгу - "Уявлена глобалізація, Нестор Гарсія Канкліні"

458
0
12.02.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Уявлена глобалізація" автора Нестор Гарсія Канкліні. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 77
Перейти на сторінку:
в національних суспільствах, ні на тривалому перебуванні в одній столиці, в одному університеті чи одному музеї якогось провідного центру, але вони спроможні гнучко переміщуватися між багатьма центрами різних континентів. Нью-Йорк залишається найбільшим місцем перетинання митців з усіх континентів, однак уже щонайменше два десятиліття не володіє домінантним національним напрямом, за допомогою якого можна було б збільшити вплив у світі. Цитуючи висловлювання критика Time Роберта Г’юза, «він залишається одним із центрів, але не є, як уявляється в мистецькому світі, головним центром» (Hughes, 1992: 30). Транскордонні відносини стають важливішими, ніж державна репрезентативність, а мультикультурні союзи – ніж ідентифікація з конкретною культурою. Митці, критики, працівники галерей і музеографи – ті, хто комбінує локальне з глобальним, є глокальними, тобто поєднують у собі риси різних культур; саме вони відіграють провідні ролі.

На зламі ХХ та ХХІ століть співіснують способи організації мистецької діяльності, розвинуті за часів інтернаціоналізації, транснаціоналізації і сучасної глобалізації економіки і культури. Не зникли ані з дискурсу пластичних мистецтв, ані із заяв пресі багатьох митців, ані з сектора критики націоналізм – хоча й помірний – та космополітизм, який зростає в стилях мистецтва і літератури кожної нації. У Латинській Америці досі можна прочитати й почути ствердження свого, заклики до мистецтва, щоб воно представляло «національну свідомість» і сприяло її розвиткові. Інші захищають певну регіональну спеціалізацію зі спроможністю інтегрувати подорожі, мінливі погляди у створенні переліків уявлень, які відрізнятимуть і пов’язуватимуть кожний народ.

Подорожі та міграції є поширеними темами у творах митців, які мешкають у Нью-Йорку, Парижі, Буенос-Айресі, Боготі й Сан-Паулу, які часто подорожують між цими містами, – так само як і теми співіснування посилань на різноманітні й дисперсні культури. Працівники-переселенці, яких Альфредо Джаар представляв на різних континентах, та їхні паспорти, які після закінчення сторінок подають гетерогенні уявлення про різні країни, наводять на думку, що місце митця «перебуває не в межах конкретної культури, а в проміжках між культурами, у переходах» (Valdez). Світлини Себастьяна Сальґадо «гарний приклад мистецького перипатетизму (як індивідуального, так і патронованого)», як написали мені в листі Луїс Камніцер і Мері-Кармен Рамірес, він представляє тенденцію багатьох творців, які ставлять цю тематику в центр своєї роботи і діють відповідно до концепції транснаціонального, деякі більш критично, інші як експериментатори, використовуючи номадизм мігрантів як метафору для своїх мистецьких досліджень. Згадування у попередній главі мистецьких метафор глобалізації та аналіз естетичного досвіду на кордоні між Мексикою та Сполученими Штатами подібні за напрямом.

Звичайно, ця характеристика могла би включати більше відтінків і підкласів. Я говорю про те, що вважаю потужними тенденціями. Крім того, слід прояснити, що митці, яких я тут згадую, досягли того, що стали відомими за межами власних суспільств. Може, завдяки тому, що мешкають у метрополіях, або часто до них подорожують, або досягли міжнародного визнання своїх творів, можуть додавати у вільній формі до своїх праць «легітимні» інновації, гнучкість у діалозі з кодами різних культур і перероб­ляти їхні локальні традиції й виразно вводити їх у міжнародний взаємний обмін, у будь-якому випадку асиметричний і несправедливий. Однак труднощі зі встановленням зв’язків із глобальними процесами є найбільшими у випадку візуальної продукції (мистецтва, ремісництва, дизайну), яким не вдається вийти за межі регіональних культур. На кожного Франциско Толедо, спроможного продемонструвати уявлення сапотеків і те, що їхнє особливе бачення світу може висловити у сучасному діалозі, є тисячі чудових латиноамериканських скульпторів, чиї символічні багатства ніколи не потрапляють ані до виставок у метрополіях, ані до латиноамериканських, ані до національних музеїв їхніх власних країн.

Міжнародні виставки і музеї, журнали і мистецький ринок продовжують орієнтуватися на естетику метрополій і, коли починають займатися периферійним, майже завжди очікують від нього фольклорної маргиналізованості. «Чужий» досвід Латинської Америки зазвичай залишається унормованим у межах стереотипів мексиканського, андійського, карибського або магічного реалізму. Двадцять чи тридцять років культурного релятивізму та постмодерністського заперечування західних метарозповідей зробили небагато для визнання відмінних умов, за яких сприймаються тіло і колір, уявлення про природу і суспільство, в суспільствах, далеких від канонів метрополій. І угоди з вільної торгівлі і наднаціональної інтеграції (Американська зона вільної торгівлі, МЕРКОСУР тощо) геть зовсім не сприяють тому, щоб кватирки музео­графічної політики, дипломатичних взаємодій і формування експертів відчинялись, аби впустити різноманітні й суперечливі погляди.

У підсумку слід зазначити, що візуальні мистецтва – так само як література і музика – змінюються, відтоді як беруть участь в індустріа­лізації культури. Музеї, фундації і бієнале – інституції, в яких раніше переважало естетичне і символічне оцінювання, щодалі більше приймають правила самофінансування, рентабельності й комерційної експансії, властиві торговельним індустріям. Економічний результат, на який націлені їхні програми, асоціюється зазвичай зі зміною масштабу на більший за місто чи державу, в якій вони розташовані. Виставки та їхня реклама, крамниці та параестетична діяльність, яка здійснюється більшістю музеїв, галерей і бієнале, уподібнюються до логіки виробництва і комерціалізації зображень і звуків у комунікаційних індустріях. Це стає помітнішим, коли виставки чи теми мистецьких журналів стосуються фотографії, вистав і дизайну або намагаються позв’язуватися винятково з масовим туризмом. Слід зазначити, що мондіалізація туризму є іншим чинником, який вводить численні музеї, археологічні пам’ятки й історичні місця, навіть «третього світу», до динаміки глобалізації.

Попри відзначені зміни, які відбулися в останні три десятиліття ХХ століття, не відбувається простого просування до інтегральної меркантилізації і стандартизації культурних благ і меседжів. Найімовірніше відзначається постійне протистояння між властивими глобалізації тенденціями до гомогенізації й комерціалізації, з одного боку, та водночас оцінювання сфери мистецтва як інстанції для продовжування або оновлення символічних відмінностей – з другого.

Візуальні мистецтва зберігають значимість як диференціювальні чинники частково тому, що це спрощується їхньою власною історією мовних стилів та інституційною організацією, і також через те, що щонайменша потреба в інвестуванні та ренті створює у цих сферах більш сприятливі можливості для експериментування й інновацій. Хоча горизонти митців і меценатів, критиків і адміністраторів мистецьких установ розширились у світовому масштабі настільки, що бієнале у Йоганнесбурзі й Сан-Паулу вважаються другорядним мейнстрімом, не знаходимо, що можна сказати в цій сфері про конкуренцію на світовому рівні та спеціалізацію кожного регіону залежно від порівняних переваг, як на ринку автомобілів, продуктів харчування й одягу. Наводжу ці три приклади, оскільки вони в сферах економічного виробництва є одними з найбільш сповнених символічними й естетичними цінностями. Потрібно переформулювати за сучасних умов глобалізації те, що відбувається зі старою проблемою особливості естетичних меседжів та їхньої ролі у формуванні соціальних відмінностей. Відтепер нас не влаш­товуватиме те, що ідеалістська естетика вважала щодо цього питання, і я підозрюю, що варто було б переформулювати багато чого з внеску найпродуктивніших соціологів за останні

1 ... 42 43 44 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Уявлена глобалізація, Нестор Гарсія Канкліні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Уявлена глобалізація, Нестор Гарсія Канкліні"