Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"

– У нас є кому допомогти, сьогодні приходить Галя. Я їй доплачу, вона не відмовиться. До того ж вона жінка, їй зручніше допомагати. А ти краще милиці купи.

О, це треба було подивитися на обличчя Ліди. Я мала рацію, у них план, який треба розкусити.

 Тетяна Вікторівна наполягла на тому, щоб ми повернулися на роботу.

- Германе, тебе не чого не турбує в цій ситуації?

– Ні.

- Я таки думаю, ситуація дивна.

Наступного дня вона стала ще дивнішою. Я сходила в травм пункт, типу дізнатися, може їй укол треба знеболюючий зробити. Виявилось, що її вчора там не було. До школи часу їхати не було, до консультації теж не потрапила. А от удома чекав сюрприз. Клим сидів у кріслі з гіпсом на нозі.

- Що трапилося?

- Ногу поламав.

- Серйозно? – я посміхалася і їли стримувалася щоб не засміятися, знаючи про Ліду. Ну і авантюристи.

- Ось нічого смішного, дуже болить.

- Прямо лазарет відкрити можна. Германе, вийдемо на хвилинку.

- Лізо, я не знаю, навіщо він прийшов, вірніше його привезли.

- Герман, у Ліди немає жодного розтягнення.

- В сенсі? Ти там була, і що?

- Документ мені не дали, а ось диктофон я увімкнула і послухай. Думаю, що й перелому у Клима немає. Натомість він має якійсь план.

- А я повівся на її очі, - я подивилася на Германа.- Ліза, ти не так зрозуміла. Ой. Ну, як тобі пояснити.

- Я все розумію. Я набридла, хочеться нових відчуттів.

- Що ти говориш? - Він обійняв мене.- Треба зрозуміти що вони хочуть.

- Все зрозуміло. Клим хоче мене, а Ліда тебе. Мотив спадщина. Отримавши мене він добиватиметься мою частку, а Лідочці взагалі приз дістався. А все через те, що його покинув батько. Образа і жадібність.

- Можливо ти маєш рацію. Давай їм підіграємо.

- Ага, що що, а грати ми вміємо.

- Ти будь з Климом м'якше, бо ти занадто різка з ним.

- А ти дивися не переграй, вона наче малолітка. Хоча це перевірити треба.

- Значить, залишаємо їх у будинку.

- А самі будемо як не вдома.

- Ну так. Зате вони прив'язані і ми зможемо дізнатися про Ліду. Завтра цім займимося. А поки що пішли жаліти наших прохвостів.

Лише Тетяні Вікторівні пішли на користь брехливі інваліди. Вона дбала, навіть запросила мед брата для Клима.