Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

Кайл в моїй квартирі. Це якесь карикатурне видовище. Він сідає на стілець, оглядаючи кухню. 
— Не боїшся? — запитую я, вмощуючись навпроти. 
— Чого я маю боятися? — він збентежено втискає голову в плечі. 
— Ну як? Ти прийшов на мою територію. Я цілком можу зв’язати тебе і тримати в заручниках. Недовго, можливо місяць, або трішки менше, — саркастично протягую. — Є ймовірність, що я захочу поставити тавро на твоїй дупі, абощо. Годуватиму тебе жахливою їжею. Зізнаються, мені навіть не прийдеться старатися. Жахливо готувати — мій коник. Частину зі зґвалтуванням, так і бути, я пропущу. 
— Плануєш холодну помсту? — чоловік опирається на стіл, сплітаючи пальці в замок. — Тобі не стане сил побороти мене, навіть якщо я трішки піддаватимусь. 
— Це ще варто перевірити, — я наливаю воду в склянку. — То що, який план дій? Зустріч з Дієго вже за сім годин, а я досі не сильно введена в курс справ. 
— Якщо ти думаєш, що вони досі не рознюхали  все про тебе, то помиляєшся. Хоча, я й намагався дещо приховати, застосовуючи всі можливі ресурси. Тому маєш апелювати правдою, з маленькою домішкою вигадки. Вони знають хто ти і чим займаєшся. Це зіграє нам на руку. Твоє зникнення аргументувати легко. Ти покинула свого нареченого через мене. Ми познайомились, як замовник та виконавець, і я втріскався в тебе по самі вуха, — тихо і спокійно пояснює він. 
— Добре, мене влаштовує, що не навпаки. 
— Потрібно показати, що стосунки зі мною тобі цікаві, як пригода, але якщо на горизонті з’явиться щось цікавіше — ти  з легкістю можеш переключитися на когось іншого. 
— Продовжуй, — кажу я, і роблю великий ковток води. 
— Ти знаєш, що я планую поїздку в Мексику наступного тижня. Хотіла б поїхати зі мною, але я сказав, що це може бути небезпечно. Скажи, ніби між іншим, що я обіцяв запланувати спільну відпустку на Сицилії наступного місяця. Буду там в справах, але зможу викроїти для тебе декілька вільних днів. 
— Ти плануєш летіти до Італії? — запитую я. 
— Ні, але варто, щоб вони думали, наче я рию під них. По факту, так і є, але це не відбувається таким очевидним чином, — він склав руки на грудях, і потер правицею підборіддя. -  Додай, що часом тобі самотньо, коли я не поруч і ти любиш приїздити в мій дім, та проводити там час. Я ніколи не замикаю кабінет, а там є колекційна бібліотека, яка тебе цікавить. 
— Ага, тобто ти такий наївний, довіряєш мені, не підозрюючи, що я можу перетворитися в шпигуна? 
— Так, таке собі, сліпе кохання. 
— Як у тебе з Жаклін? — дражню його. 
— Ні, тут все навпаки. З Жаклін ми лише трахались, — останнє слово він говорить так грубо, що я починаю уявляти, який він у ліжку. Непотрібні думки, варто такі відганяти. 
— Навпаки? Тобто у нас кохання без сексу? — сміюсь я. 
— Яке ж кохання без сексу, Бетані? — він проводить великим пальцем по губах. Згадую їх м’якість та смак. Зводжу коліна. 
— Сподіваюсь, нам не потрібно буде цим займатися, аби краще увійти в роль? — якщо чесно, щось вже не дуже впевнена, що сподіваюсь на це. 
— Ні, ні в якому разі. — він замовкає, а коли продовжує, то його голос перетворюється на найніжніший шовк. — Тільки якщо ти сама про це попросиш. 
Зведені коліна більше не рятують. Стискаю м’язи піхви так сильно, що це більше схоже на вправи Кегеля, які я активно робила після зґвалтування за порадою лікаря. Зараз це лише погіршило ситуацію. 
— На щастя, я в цьому не зацікавлена. Просити про таке точно не буду. Хіба що ти благатимеш на колінах, — я пирхаю, сміючись, коли уявляю цю картину. 
На відміну від мене, Кайла це не дуже веселить. Він буравить мене очима, з-під напіврозплющених повік. Я знітилася під цим поглядом, тому швидко продовжую, аби останнє сказане не залишалося крайньою фразою. 
— Тут може не зійтися пазл. Ти не маєш вигляд того, хто має необачність по вуха закохатися в жінку, аби втратити пильність, — спираючись на спинку, роздумую. 
— Коли чоловік закоханий — він ще той сліпець. Гадаю, вони повірять. 
— Що я маю дізнатися в них для тебе? — запитую я. 
— Поки що нічого. Я хочу поставити їх на хибний шлях. Наразі, цього буде достатньо. Але переконай їх в тому, що ти потенційно їм корисна. А пізніше я буду давати тобі інші вказівки, які переконуватимуть, що твоя інформація правдива. 
— Певно, мені варто вести записник, куди я буду все занотовувати. І трішки контексту. Якби я дійсно знала, чим ти займаєшся, окрім готелів, то було б набагато простіше. 
— Все згодом. Дай свій телефон, — він простягнув руку, а я витріщаючись на його вени, що покривають передпліччя, за секунду забуваючи, про що конкретно він просив. 
— Що? — ніби виходячи з трансу, перепитую я. 
— Телефон. Залишу тобі свій номер. У випадку чого — набирай. 
— Нарешті. Я вже думала, що середньовічне листування — це те, чому ти надаєш перевагу. 
Я піднялася, та підійшла до стільниці, де лежав мій телефон у фіолетовому чохлі. Простягнула його чоловіку. Він усміхнувся, оцінюючи колір. 
— Щось не так? — запитую, поки він додає новий контакт в телефонну книгу. 
— Все добре. Бачу, що фіолетовий — твій улюблений? — хитро всміхаючись запитує він. 
— Ні, не думаю. Це єдиний фіолетовий предмет, який зараз можна знайти в цій квартирі, — роздумуючи кажу я.
— А якщо пошукати? — він віддає телефон, на екрані якого світяться дані нового контакту. 
Підписано «Мій» та чорне сердечко. Закочую очі, дивлячись на це. 
— Пошукай, роблю ставку, що не знайдеш і резинки для волосся в такому кольорі, — з викликом кажу я. 
   Чоловік повільно підводиться і йде в напрямку спальні. Я лише скептично спостерігаю за ним, ступаючи по п’ятках. 
   Пульс пришвидшується, коли він, не вагаючись, підходить до ліжка та відкриває шухляду. 
   Точно! Як я могла так попасти в просак? 
   В його руці красується мій фіолетовий вібратор з широкою голівкою, та звуженням ближче до основи. 
— Я виграв, твоя ставка приймається. За тобою ще один боржок, — він проводить рукою по ніжній поверхні. Я знаю, який він на дотик. 
— Стривай, звідки ти..? — я зависаю на секунду, а після вибухаю: — Кайле! Звідки ти знаєш? Ти, бляха, слідкуєш за мною? — майже пищу я. 
— Лише з найкращими намірами, — потираючи кінчик пристрою, хрипить він. 
— І яка ж мета того, що ти спостерігаєш за моєю мастурбацією? - я підходжу впритул і висмикую вібратор з його рук. — Можу кинути посилання на своє улюблене порно. Буде веселіше глянути, — стискаючи зуби, проціджую я. 
— Кидай, але я сумніваюсь, — він самовдоволено усміхається. 
— І взагалі! — продовжую обурення. — Яким чином ти це робиш? Камери? Шпигуни? Екстрасенси? 
Він кладе руку на мою, тиснучи на кнопку, і вібратор починає слабко тремтіти. 
— Фокусник не розкриває своїх секретів, зіронько, — він підвів наші руки вище, голівка вібратора опинилася біля мого обличчя. — Постав його на зарядку, та використовуй частіше, він сумує лежати без тебе в темній шухляді.  
— Вимітайся з мого будинку! — вибухаю я. 
— Гарний півмісяць, — вказуючи на світильник каже він. — Покажеш, як загоївся твій? 
— Кайле! Я дуже зла на тебе! Хочеш, аби я врізала по твоїй пиці просто зараз? — я хочу опустити руку з вібратором, але він тримає дуже міцно, хоча здається, що прикладає мінімум зусиль. 
— Прибережемо це для наступного разу, зіронько. 
   Далі стається те, від чого пекельний жар моєї кицьки заповнюється вологою. Він направляє наші руки ближче до мене, проводячи кінчиком вібратора по моїх губах, що відкрилися від шоку. Погляд чоловіка намертво прикутий до них, його дихання спокійне, але глибоке. 
— Мені подобається, що з твого ротика вилітає все, що крутиться голові. Але прибережи пусті погрози для когось іншого. Мені говори лише те, що дійсно в змозі зі мною зробити. Домовились? 
— Я вбʼю тебе, нахрін! — голосно шепочу я. 
— Не думаю, — він заглядає в мої очі і йде. 
Я так і стою добрих п’ять хвилин, посеред кімнати з ввімкнутим на мінімальній швидкості, вібратором. 
Вітаю, Бетані, ти живеш в клятому ток-шоу, де навіть не можна усамітнитися без спостереження!