Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 74
Перейти на сторінку:
Глава 15

—Устино, прокидайся! — голос Стефи увірвався до мого сну разом із сонячними променями, що засліпили очі, змушуючи мружитися.

—Й тобі, вчителько, доброго ранку, — сказала я з думкою, що якийсь він точно не добрий після ночі то.

По кімнаті валялися речі розкидані в поспіху збирання, вечірня сукня лежала тепер пом’ятою ганчіркою десь у кутку.

— Слухай, таке відчуття, що в тебе тут мамай пройшовся, — прокоментувала Стефа, розглядаючи кімнату в сонячному світлі.

—А я ще гадаю, чого це Рох мені казав бути обережною. Давай збирайся, всі вже чекають внизу, — й вона як ні в чому вийшла зачинивши двері.

З тяжким подихом я гепнулась назад на подушку, вставати не хотілося. Бо знов щось тай трапиться, а рішення не буде ніякого. Тому зараз мій захист це ковдра й кімната.

—Устино! — здається звідусіль пролунав голос Стефи.

— Та встала вже я встала, — пробурмотіла я підводячись з ліжка й чалапаючи у ванну.

Спустилася я вже колі всі розсілися у вітальні.

Дядько Осі зварив свою улюблену каву з лимоном і подав у маленьких білих горнятках.

Мені ще й в якості сніданку перепав накладанець з сиром.

—Дякую, — прошепотіла я домовику й посміхнулася. Їжа мені була потрібна бо живіт співав пісню самотнього кита,  доки я йшла сходами.

Зробивши ковток кави я оглянула всю компанію.

Іван зі Стефою, Андрій, Ліза та Богдан, а в моєму кріслі сидів незнайомий парубок.   Він був кремезний немов ведмідь з великою рудуватою бородою, з оселедцем заправленим за вухо з кульчиком. Не дивлячись на свій войовничий вигляд він мав добрі очі.

—Знайомся, це Стас із Чернігівських Турів, — представив незнайомця Іван.

Парубок підкотив рукава вишитої сорочки й помахав рукою.

—Привіт.

—Приємно познайомитися, — відповіла я й продовжила роздивлятися усіх.

Втома та занепокоєння читалося на обличчях, не думала, що це все так важко буде й головне не зрозуміло чому.

Мені в ногу ткнувся холодний носик, я взяла на руки свого велетня й почухала йому шийку. Від задоволення Рох активно завурчав й поворушив вушками.

—Зроби так ще, — пролунало в мене в голові.

Прийшлося начухувати цю пухнасту нахабу, бо останнім часом я йому зовсім не приділяю уваги, хоча б трішки виправлюся.

Стефа сіла  поруч мене на дивані й теж почухала Роха.

—Устино, ми завтра всі їдемо, — сказала вона просто.

— В якому сенсі?

—На декілька днів залишимо  тебе з Рохом самих. Інші потрібні на зборах.

Я дивилася на спокійну Стефу й не розуміла, чому вони поміняли свою думку. Минулого разу тут хіба не вартові ходили.

—Ви впевнені, що саме так треба? — я оглянула кімнату й зустрілася з тривожним поглядом Богдана, тільки посміхнулася йому, натякаючи, що все буде добре та повернула увагу до Стефи.

—Устино, тільки но я прошу не виходь нікуди з будинку. Ми зараз усі поставимо захист, а через два дні хтось з нас повернеться. Ти мене зрозуміла? — вчителька дуже уважно дивилася мені прямо в очі, було таке відчуття, що вона заглядає прямо в душу.

—Добре, будемо сидіти вдома, займатися медитаціями та тренуватися, — погодилася я.

—От і чудово, —вона плеснула в долоні й підвелася.

—А ти щось казала про тренування то ж у вас ще є час, — радісно оголосила вона.

Мій тяжкий подих було чутно аж на дворі мабуть.

День пройшов настільки буденно, що й не звично. Чаклували, тренувалися, ставили захист ледь не на кожну пісчинку довкола. Всі по черзі метушилися по дворі, а я тільки й встигала сидіти на ґанку й не заважати, як мені всі казали. Роздивлялася,  як дивно павутинка переплітається, різна магія й стає єдиним непробивним щитом, тепер й муха вороже налаштована не залетить не те, що темрява. Рох поруч зі мною тільки фиркнув  дивлячись на це й пострибав в невідкладно кролячих справах.

—Й що ото робити далі? — задала я сама собі питання в голос.

— Просто жити, — пролунав голос Стаса поруч.

— Ти вибач, що отак в думки вриваюсь. Я присяду? — кивнув він на ґанок.

— Так сідай, звісно, —я трохи посунулася звільняючи місце.

—Переймаєшся? — запитав хлопець

—Є таке, не знаю чого.

Я подивилася на свої перевертнів, які сперечалися про щось край двору.

— Це ж нормально. Хвилюватися нормально, я он кожну битву переймаюся. Але чому бути тому не минути.

—А багато цих битв? — я уважно подивилася на Стаса.

—Достатньо, останні вісім років темрява постійно так і пре. Вже звикаєш якось.

—Дивно, що я цим ніколи не цікавилася.  А от темрява мною зацікавилася, — й я гірко посміхнулася.

— Темрява вона така, непередбачувана. Головне не журися,  поборемо ми її, світло завжди перемагає. Пам'ятай про це, - Стас посміхнувся мені й пішов на зустріч Іванові, що вийшов із за дому.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 43 44 45 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"