Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Проект «Україна». Галерея національних героїв 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Галерея національних героїв"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проект «Україна». Галерея національних героїв" автора Андрій Юрійович Хорошевський. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 125
Перейти на сторінку:
місяців блискуче сконструював, побудував і випробував дослідну модель літака зв’язку. Його серійному випуску перешкодила війна. Олега Костянтиновича знов запросили до Москви. Тепер він випускав для фронту свій знаменитий транспортно-десантний планер А-7, що забезпечував живленням, зброєю, боєприпасами партизанські загони і скидав десанти в глибокий тил супротивника.

У 1943—1946 роках Антонов як перший заступник головного конструктора в ОКБ Яковлева брав безпосередню участь у створенні винищувача Як-3, але мріяв про самостійну роботу. Це здійснилося, коли в Новосибірську було відкрито нове КБ, яке і очолив Олег Костянтинович. Війна була позаду, і конструктор розробив проект одного з найпопулярніших і масових літаків вітчизняної авіації – унікальний багатоцільовий Ан-2, який прозвали в народі «кукурузником».

Коли уряд вирішив почати серійний випуск Ан-2 (за розробку якого Антонов був удостоєний Державної премії СРСР) на Київському авіазаводі, Олег Костянтинович погодився на переїзд. Днем народження «сімейства» Ан вважається 6 вересня 1949 року, коли в небо злетіла перша серійна «Аннушка». Навряд чи в світі є ще така невибаглива й універсальна машина, що «оволоділа 18 професіями», випробувана в Африці і Антарктиді, яка випускалася протягом 30 років.

Наступний літак Антонова – Ан-8 – став першою в транспортній авіації машиною нового зразка. За широкий фюзеляж її прозвали «повітряним дельфіном» і «китом, що літає». Треба сказати, що практично не було жодної машини, випуск якої Антонову не довелося б відстоювати з боєм. Директор заводу Шелест не полюбляв незалежного конструктора. Устромляв він палиці в колеса і коли зайняв пост секретаря ЦК КПУ. І хоча «міністерські ігри» відняли у Антонова багато сил і нервів, в небо злетіли: Ан-12 (Ленінська премія), Ан-22, Ан-26, Ан-32 (Державна премія УРСР), Ан-72, Ан-124, що вирішували завдання військово-транспортної авіації, повітряно-десантних військ і забезпечення вантажних перевезень Аерофлоту; багатоцільові Ан-14 і Ан-28, які відрізняються здатністю базуватися на непідготовлених майданчиках завдовжки до 550 м; пасажирські Ан-10 і Ан-24, які володіють високою економічністю перевезень; суцільнометалеві планери А-11, А-13, А-15, мотопланер Ан-13 і дельтаплани «Славутич».

Олег Костянтинович любив підносити сюрпризи. Одним із них став крилатий гігант «Антей» – Ан-22, який приголомшив відвідувачів Усесвітнього салону авіації в Ле-Бурже. «Літаючий собор», «поїзд у повітрі», «мегалітак», «нова епоха в літакобудуванні» – яких тільки епітетів не придумували журналісти. Таке ж враження справив у світі і «Руслан» – Ан-124 (1985), останній літак, який був створений під керівництвом Антонова. Цьому велетневі тільки стоянка потрібна розміром з футбольне поле. Усередині кожного з чотирьох двигунів чоловік може стояти в повний зріст.

В останні роки життя здоров’я все частіше підводило генерального конструктора. У 1979 році він переніс складну операцію по видаленню пухлини кишечника, в 1982-м різко погострився застарілий туберкульозний процес у легенях. Але не це підкосило Олега Костянтиновича, а людська заздрість і підлота. Хтось після першого випробування «Руслана» написав анонімку, почалися розгляди «у верхах». Емоційний, він завжди хворобливо сприймав несправедливість, 4 квітня 1984 року Антонов помер від інсульту.

Ім’я видатного конструктора продовжує жити не тільки в літаках, створених при його безпосередній участі: його носить і «молодша сестра» «Руслана» – «Мрія» – Ан-225, розроблена генеральним конструктором П. В. Балабуєвим. На авіасалоні в Ле-Бурже цей супергігант з’явився, несучи на спині космічний корабель багаторазового використання «Буран». Французькі журналісти з захопленням писали: «У Антонова з’явилися талановиті послідовники, цілком гідні покійного конструктора. Це вже не школа – це справжній університет конструювання…»

Кошкін Михайло Ілліч

(1898—1940)

Видатний конструктор, творець танка Т-34

Незабаром після закінчення Другої світової війни один із журналістів запитав на прес-конференції Уїнстона Черчілля: «Сер, яка зброя, на ваш погляд, була краща в минулій війні?». – «Англійська гармата, німецький літак «мессершмітт» і російський танк Т-34. Проте якщо у перших двох випадках мені зрозуміло, як це зроблено, то я абсолютно не розумію, як з’явився цей танк…»

Т-34 – найкращий танк Другої світової війни. Це визнавали всі – і свої, і вороги. Як «мессершмітт» був основою панування німців у повітрі в перші роки війни, що дозволило Німеччині добитися значних успіхів на початку кампанії проти СРСР, так і Т-34 забезпечив Червоній армії перемогу на Курській дузі і на багатьох інших полях битв. Але радянські авіаконструктори зуміли дати гідну відповідь «мессершмітту», а ось німці «протиотрути» від Т-34 довго не могли знайти. Важко переоцінити роль знаменитої «тридцять-четвірки» у Великій Вітчизняній війні. І також неможливо собі уявити появу Т-34 без Михайла Ілліча Кошкіна…

Він народився 21 листопада (3 грудня) 1898 року в селі Бринчаги Углицького повіту Ярославської губернії (нині Переяславського району Ярославської області Росії). Родина жила дуже бідно, батько помер, коли Мишко був ще зовсім дитиною, мати була вимушена наймитувати, працювати з ранку до ночі, щоб якось прогодувати трьох дітей.

Після закінчення парафіяльної школи Михайло виїхав до Москви, з 1909 по 1917 рік працював на кондитерській фабриці. Прийшов час призову, і в лютому 1917 року Кошкін опинився в діючій армії, воював на Західному фронті, в серпні того самого року був поранений і незабаром демобілізований. З квітня 1918-го Михайло знову надів форму, тепер уже червоноармійську. Якийсь час він був політпрацівником, а в 1921 році остаточно демобілізувався і поступив у Комуністичний університет ім. Свердлова, який закінчив у 1924 році. Після декількох років роботи в районних і губернських партійних органах у 1929 році за особистим розпорядженням С. М. Кірова, як «перспективний ініціативний працівник», Кошкін був зарахований до Ленінградського політехнічного інституту на кафедру «Автомобілі і трактори». Після закінчення інституту Михайло отримав розподілення в танкове КБ Ленінградського заводу імені С. М. Кірова. У Ленінграді він займався проектом середнього танка Т-46-5, першого в СРСР танка з протиснарядною бронею. І хоча цей танк не пішов у серійне виробництво, Кошкін в числі інших конструкторів був нагороджений орденом Червоної Зірки.

28 грудня 1936 року наказом наркома важкої промисловості Г. К. Орджонікідзе М. І. Кошкін був призначений головним конструктором танкового КБ заводу № 183, колишнього Харківського паровозобудівного заводу.

Восени 1937 року КБ отримало розпорядження від Головного автобронетанкового управління (ГАБТУ) Червоної армії розробити новий колісно-гусеничний танк. Для виконання завдання ГАБТУ М. І. Кошкін організував новий підрозділ – КБ-24, в яке особисто відібрав 20 найкваліфікованіших конструкторів.

Менш ніж за рік КБ-24 виконало замовлення, представивши ГАБТУ колісно-гусеничний танк А-20. На ньому був встановлений дизельний мотор В-2, розроблений харківськими конструкторами К. Челпаном, І. Трашутіним, Я. Віхманом, І. Бером. В-2

1 ... 43 44 45 ... 125
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Галерея національних героїв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Галерея національних героїв"