Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

Флора підскочила від несподіванки. Незважаючи на хитку ходу, Бретт Рокс наблизилився досить швидко і гучно, але сумні думки завадили вчасно відреагувати на його появу.

– Не приєднаєшся до мене, матінко? – Він обійняв її за плечі і потяг на терасу попри опір. – Чудовий вечір. День видався мерзотний, цього не вже змінити, зате тепер ми вдвох і можемо розважатися по-сімейному. Чим хочеш зайнятися? Погода вимагає чогось гарячого… Візьмемо пляшку вина, усамітнимось у спальні і будемо до самого ранку займатися диким нестримним підрахунком грошей. Що не так, матінко? Ти наче розчарована. Очікувала іншу пропозицію?

Флора була налякана і чудово це усвідомлювала. Бретт напився як чіп і явно себе не контролював. У його неприродно зелених очах таїлося стільки ненависті, що ставало моторошно, а від непевних рухів хотілося забратись якнайдалі.

– Язик проковтнула, мамцю?

– Відпустіть! – Флора рвонулася щосили, але Рокс-молодший тримав міцно. Комір врізався у горло, і на очах виступили сльози. – Кхе… Кхе… Ви п’яні!

– Впевнений, у твоєму контракті є пункт щодо цього. Перечитай на дозвіллі. Татусь передбачав абсолютно все. Так, матінко, я зрозумів, у чому тут суть! По-твоєму, я тупий? Ні! Ти і я, ха-ха… Я і ти… Батько стратег. Аплодую стоячи.

Флора стукнула Бретта ногою, цілячись по гомілці. Промахнулася, звичайно ж, удар вийшов слабким і поверхневим. Рокс глузливо розреготався і без особливих зусиль підштовхнув її до краю тераси.

– Ви всі такі передбачувані, що аж нудно, – видихнув перегар прямо в обличчя. – Думаєш, рудого волосся і ластовиння достатньо, щоб я втратив голову? Це давно вже у минулому. Не можна увійти в одну річку двічі, розумієш?

Флора не розуміла зовсім нічого, проте сказати хоч слово не могла – стиснутий рукою Бретта комір давив на горло, заважаючи навіть дихати.

– Запам’ятай: ти не заміниш Лізу. – Молодший із Роксів різко струснув її, і Флора застогнала, намагаючись зробити повноцінний вдих. – Ніхто не замінить. Ні найнята батьком пристойна дівчинка з народу, ні ті шалені ескорт-ляльки, яких присилає Б’єн. Мені начхати на вас усіх! Що б не пообіцяв тобі Ділен Рокс, не смій наближатися до мене! Зрозуміла?

Елементарний кивок дався непросто.

– Ти – не Ліза! – Бретт тріпав Флору як якийсь манекен. – Ясно?! – Він немов доводив це самому собі. – Я тут тільки заради Лакі-Ейл. Ти – ніщо. Пусте місце. – Його хитнуло, край тераси став на крок ближче. – Мачуха, ха-ха! Заборонений плід – так це називають? Не лести собі. Ти – підсадна качка, ти мене не спокусиш.

– А ви псих! – Флора припинила опиратися і всією вагою навалилася на руку, що її утримувала. – Навіть якби ви були єдиним чоловіком на Віанді, я б і не подивилась у ваш бік!

Бретт розтиснув пальці, і вона впала на тверду, нічим не вкриту підлогу. У зап’ясті щось хруснуло, руку пронизав біль, але Рокс не відреагував на тихий зойк.

– Отже, ми зрозуміли одне одного, – гаркнув, дивлячись зверху вниз. – Гарних снів, мамцю. Мені не цікаво, скільки тобі заплатили, але вперше в житті татусь викинув гроші на вітер. Прощавай.