Читати книгу - "Повноліття на все життя , Стася"

                                 Приречений вибір

Минув ще один тиждень, і хоча час здавався безмежним, Аліса почала розуміти, що кожен день наближає її до неминучого вибору. Вона відчувала, як її сили зростають, як її тіло та розум стають більш адаптованими до нового світу. Але з цим приходила і відповідальність, яку вона все більше відчувала на своїх плечах.

Вечір був теплим, і Аліса сиділа біля вікна, спостерігаючи за нічним небом, яке ставало все темнішим. Ліам був поруч, але мовчав. Він знав, що вона відчуває внутрішній конфлікт і що настав час для важливого рішення.

— Ти вже готова? — його голос ледь чутно порушив тишу.

Аліса знову подивилася на нього, її очі були сповнені роздумів і сумнівів. Вона глибоко вдихнула, намагаючись зібрати свої думки. Вона відчувала, що ще не до кінця готова, але розуміла, що їй не залишилося багато часу.

— Я не знаю, Ліам. — її голос був м’яким, майже невпевненим. — Мені страшно. Я боюся, що це змінить мене назавжди. Що я втрачу себе.

Ліам підійшов до неї і сів поруч, його присутність була теплою і надійною. Він знав, що це буде важка розмова, і намагався знайти слова, які допоможуть їй прийняти правильне рішення.

— Ти не втратиш себе, Алісо. — його голос був спокійним, але відчувався глибокий розум і впевненість. — Ти вже змінилася, і це нормально. Але сила, яку ти отримаєш, не зробить тебе іншою людиною. Ти будеш такою, якою хочеш бути. Це твій вибір.

Аліса задумалася. Її серце билося швидше, і вона розуміла, що цей момент, цей вибір, може визначити її майбутнє. Вона могла залишитися такою, якою була, зі всіма своїми сумнівами і страхами, або ж вона могла прийняти свою нову сутність, визнати силу, яка була в ній, і стати частиною того світу, що раніше здавався їй чужим.

— Я не хочу ставати тим, чого боюся, — промовила вона, все ще намагаючись знайти баланс між бажанням стати сильною і страхом перед змінами.

Ліам ніжно торкнувся її плеча, даючи зрозуміти, що він тут, щоб підтримати її, яким би не був її вибір.

— Ти не ставатимеш тим, чого боїшся. Ти будеш тим, ким хочеш бути, і ми з тобою пройдемо через це разом. Я буду твоєю підтримкою, я буду твоїм шляхом. — його слова були сповнені щирості і впевненості.

Аліса закрила очі, відчуваючи, як ці слова розсіюють її страхи, як вони наповнюють її впевненістю і надією. Вона вже зрозуміла, що її шлях — це не шлях між світами, а шлях самопізнання та прийняття. Вона не зміниться лише на зовнішньому рівні, вона зміниться всередині. Але це була зміна, яка відкриє для неї нові горизонти, нові можливості.

— Я готова. — нарешті сказала вона, піднявши погляд на Ліама. — Я готова прийняти себе такою, якою я є.

Ліам усміхнувся, і в його очах було щось більше, ніж просто гордість. Він був щасливий за неї, за те, що вона зробила вибір, що вона вирішила не відступати від себе, а прийняти своє нове життя.

— Ти зробила правильний вибір, Алісо. Ти сильна, і це лише початок твоєї подорожі.

Їхні погляди зустрілися, і Аліса відчула, як у її серці з’являється нова сила. Вона знала, що попереду будуть нові випробування, але тепер вона була готова до них. І з Ліамом поряд, вона не боялася нічого.