Читати книгу - "Похибка другого типу, Invisibility mask"

— Як ти? — запитав він, сідаючи на край ліжка.

— Тепер краще, — прошепотіла я.

— Замерзла? — його голос був тихий, майже стриманий.

— Трохи…

— Я принесу тобі плед, — він уже збирався піднятися, коли я, не замислюючись, схопила його за руку.

— Ти не міг би… — я затнулася, ловлячи здивований погляд. Він чекав, але я ледь не передумала. Проте слова вже зірвалися з губ. — Лягти поруч?

Лео завмер. Було видно, що він цього не очікував.

— Я після душу, тобі стане лише холодніше, — його тон був спокійним, майже нейтральним, але я не знала, чи це була просто констатація факту, чи відмова від дотику до мене.

Боляче. Це було боляче.

— Ти правий… — прошепотіла я, розчеплюючи пальці.

Він піднявся і попрямував у ванну кімнату. Через хвилину я почула звук увімкненого фена. Закрила очі, намагаючись заспокоїтись, але грудну клітку стисло. Хотілося плакати, але це було б ще жалюгідніше.

Я лежала, втупившись у темряву, коли почула, як відчинилися двері ванної. Серце гупнуло десь під ребрами. Я знала, що зараз буде. Він візьме плед, накриє мене і піде у кабінет. Як завжди.

Але цього разу все було інакше. Матрац під моїм тілом трохи прогнувся, і в наступну мить холодні пальці торкнулися моєї руки, а потім обережно обхопили мене за талію.

Одна його рука м’яко ковзнула до мого живота, який вже почав набувати округлих обрисів, хоча під одягом цього майже не було помітно. Я затримала подих, боячись зіпсувати цей момент. Лео вперше після того, як дізнався про дитину, свідомо торкався мене тут. Чому він так довго чекав?

— Маленький Грінч нарешті почав рости, — його голос був тихим, майже ніжним, коли він прошепотів ці слова мені у волосся.

— Маленький Грінч?

— Я був упевнений, що в тебе дні Грінча, поки ти була вагітна, — в його голосі вчувалася легка усмішка, але в підтексті все ще вловлювалося приховане розчарування через те, що я так довго приховувала вагітність.

Слухати це було боляче.

— Тому ти не торкався його? — я повернулася до нього обличчям, зустрічаючи його збентежений погляд.

— Не торкався його? — Лео перепитав, ніби не розуміючи, про що я.

— Мого живота... — я вагалася, але все ж таки продовжила. — Я знаю, що це може здатися дивним, але мені завжди хочеться торкатися його. Тому я подумала, що тобі просто не хотілося…

Він раптом усміхнувся так, ніби почув найбільшу нісенітницю.

— Я торкався, — його голос звучав твердо, впевнено.

— Але…

— Просто ти вже спала тоді, — Лео легенько знизав плечима, ніби це було щось абсолютно буденне.

Я завмерла, дивлячись йому в очі.

— Ти… торкався мого живота, поки я спала?

Він не відводив погляду.

— Так.

— Чому? — я відчула, як серце почало битися частіше.

Лео на мить задумався, його пальці продовжували повільно ковзати по моєму животу, ніби вивчаючи кожен вигин.

— Бо я не знав, як ти відреагуєш, якщо зроблю це, коли ти не спиш, — зізнався він нарешті.

— Ти справді думав, що мені буде це неприємно? — прошепотіла я.

Він зітхнув і, не зупиняючись, м’яко провів великим пальцем по моїй шкірі.

— Я не знав, що ти відчуваєш. А після всього, що сталося... — його голос став напруженішим. — Я боявся, що це нагадає тобі про те, що ти хотіла зробити.

Я відчула, як холод пробігся моїм тілом.

— Лео…

— Але я хотів, Арі, — він зупинив мої слова, його погляд був настільки серйозним, що я навіть не могла кліпнути. — Я просто… не був певен, чи маю на це право.

Я не витримала. Моя рука накрила його, змушуючи стиснути моє тіло сильніше.

— У тебе є на це право. Це твоя дитина так само, як і моя, — мій голос був тихим, але впевненим.

Лео довго дивився на мене, перш ніж нахилився і торкнувся губами мого живота. Це був один із найтепліших моментів між нами. Я закрила очі, дозволяючи собі хоча б на кілька секунд повірити, що між нами все ще є шанс.

— Наступного тижня мають сказати стать, так? — Лео поклав голову на мій живіт, його пальці м’яко торкнулися шкіри крізь тканину моєї піжами. — Тобі ж не боляче, коли я так роблю?

— Ні, все добре, — я усміхнулася, запускаючи пальці в його волосся. Він нічого на це не сказав, лише злегка нахилився ближче. Це вже було добрим знаком. — Так, лікар має сказати, якщо дитина дозволить. Ти хочеш, щоб це була дівчинка, так?

— Було б ідеально, але я не проти і хлопчика, просто… — він провів долонею по моєму животі, ніби замислюючись. — Сподіваюся, що він буде більше схожий на тебе, ніж на мене.

— Я б хотіла хлопчика, — я вперше зізналася в цьому вголос, і це відчувалося дивно приємно.

Лео підняв голову і здивовано подивився на мене.

— Я не знав. Ти ніколи не казала про це.

— Це виникло нещодавно. Мені цікаво, як це — бути мамою хлопчика, хоч Мерлін і сказала, що ти був доволі проблемним.

— Вона перебільшує, я був ідеальною дитиною, — він закотив очі, і я не втрималася від сміху. Він майже ніколи так не робив.

— Ага, звісно. Ну, і я думаю, що якщо буде дівчинка, то ти занадто багато їй дозволятимеш.

— Без сумніву, у неї має бути все найкраще. Правда ж, маленький Грінч? — він знову залишив поцілунок на моєму животі, і мені довелося докласти всіх зусиль, щоб не розплакатися від переповнених емоцій.

Лео ще трохи затримався, ніби вслухаючись у тишу, потім підвів голову і перевів погляд на мене.

— Ти хвилюєшся? — його голос звучав спокійно, майже заспокійливо.

— Трохи, — я не хотіла брехати. — Все так швидко змінюється, а я… я просто боюся зробити щось не так.

Він провів пальцями по моїй щоці, змушуючи мене подивитися йому в очі.

— Ти вже робиш все правильно, Арі.

Я хотіла щось сказати, але Лео нахилився ближче і притиснувся губами до мого чола. Це було так несподівано, що я завмерла, а потім закрила очі, насолоджуючись цим моментом.