Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Оголошено вбивство 📚 - Українською

Читати книгу - "Оголошено вбивство"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оголошено вбивство" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 69
Перейти на сторінку:
Блеклок дивним голосом, — що я не маю нікого іншого.

— Але ж є Патрик і Джулія.

— Так, є Патрик і Джулія. — Дивна нота досі звучала в голосі міс Блеклок.

— Вони ваші родичі.

— Дуже далекі. Вони не мають права на мою спадщину.

— Але я… Я теж не маю… Не знаю, що вам спало на думку… О, я не хочу…

У її погляді було більше ворожості, аніж вдячності. Щось подібне до страху також відчувалося в її поведінці.

— Я знаю, що я роблю, Філіпо. Ти подобаєшся мені — і в тебе син… Ти небагато одержиш, якщо я помру тепер, — але через кілька тижнів усе може змінитися.

її погляд зустрівся з очима Філіпи, і вона їх не відвела.

— Але ви не помрете! — запротестувала Філіпа.

— Ні, якщо вживу належних заходів остороги.

— Заходів остороги?

— Так. Обміркуй усе, що я тобі сказала… І не турбуйся більше. Вона вийшла з кімнати. Філіпа почула, як вона розмовляє з Джулією в холі.

Джулія увійшла до вітальні через кілька хвилин, її очі блищали блиском, схожим на сталевий.

— Ти добре зіграла на свою карту, Філіпо. Тепер я бачу, яка ти сумирна й тиха… Недарма кажуть, що в тихому болоті чорти водяться.

— То ти чула?..

— Так, я чула. І думаю, усе було умисне підлаштовано так, щоб я чула.

— Про що ти?

— О, Леті — жінка не дурна… Хай там як, а ти маєш слушність, Філіпо. Ти гарно влаштувалася, чи не так?

— О, Джуліе, я ніколи не мала наміру… У мене й на думці не було…

— Не було, кажеш? Було та ще й як було. Ти ще скажеш, що тобі не потрібні гроші? Потрібні та ще й як потрібні. Але віднині запам'ятай — якщо хтось пристукне тепер тітку Леті, ти перша потрапиш під підозру.

— Як же я можу потрапити під підозру? З мого боку було б ідіотизмом убити її тепер — коли досить лише зачекати трохи.

— То ти знаєш також про стару Як-її-звуть, що помирає тепер у Шотландії? А я думала… Філіпо, я починаю вірити в те, що ти й справді дуже темна конячка.

— Я не маю наміру позбавити тебе й Патрика вашої частки.

— Справді, люба? Пробач — але я тобі не вірю.

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

ІНСПЕКТОР КРЕДОК ПОВЕРТАЄТЬСЯ

Інспекторові Кредоку погано спалося тієї ночі, коли він повертався додому. Його сновидіння були радше схожі на кошмари. Знову й знову біг він темними коридорами стародавнього замку в розпачливій спробі устигнути вчасно кудись добігти чи чомусь запобігти. Нарешті йому приснилося, що він прокинувся. Відчуття величезної полегкості накотилося на нього. Потім двері його купе повільно відчинилися, і Летиція Блеклок із закривавленим обличчям подивилася на нього й докірливо сказала: «Чому ви не врятували мене? Ви могли б, якби спробували». І цього разу він справді прокинувся.

Інспектор був радий, що нарешті доїхав до Мілчестера. Він відразу пішов віддати рапорт Райдсдейлові, який уважно його вислухав.

— З цим ми недалеко просунулися далі, — сказав він. — Але, принаймні, ти здобув підтвердження, що Піп та Емма, про яких тобі розповідала міс Блеклок, справді існують… Хотів би я знати…

— Патрик та Джулія Симонс того самого віку, сер. Якби ми довели, що міс Блеклок не бачила їх від дитячого віку…

Тихо засміявшись, Райдсдейл сказав:

— Наш союзник, міс Марпл, підтвердила це для нас. Насправді міс Блеклок побачила їх уперше тільки два місяці тому.

— Тоді немає сумніву, сер…

— Це зовсім не так легко, Кредоку. Ми дещо перевірили. За тими відомостями, які нам пощастило роздобути, Патрик і Джулія явно випадають із цієї схеми. Документи служби Патрика у Військово-Морському Флоті справжні — цілком добрі документи, якщо вибачити йому «схильність до порушення субординації». Ми зробили запит до Кана, й обурена місіс Симонс, звичайно ж, відповіла нам, що її син та дочка перебувають у Чипінґ-Клеґорні із її родичкою Летицією Блеклок. Ось такі справи!

— А місіс Симонс — це місіс Симонс?

— Вона була місіс Симонс протягом тривалого часу, це все, що мені відомо, — сухо відповів Райдсдейл.

— Але не випадає сумніватися, що на роль Піпа та Емми годяться лише ці двоє. Вони мають той самий вік. Міс Блеклок не знайома з ними особисто. Якщо нам потрібні Піп і Емма — ось вони перед нами.

Головний констебль замислено кивнув головою, потім посунув до Кредока аркуш паперу.

— Ось що ми розкопали в місіс Істербрук.

Інспектор прочитав цей папірець із піднятими бровами.

— Дуже цікаво, — зауважив він. — Вона добре залигала того старого віслюка, чи не так? А проте ця історія ніяк не пов'язана з нашою справою, наскільки я можу бачити.

— Судячи з усього, ні.

— А ось де документ, який стосується місіс Геймс.

Знову брови Кредока підстрибнули вгору.

— Думаю, мені треба ще раз поговорити з тією дамою, — сказав він.

— Ти думаєш, ця інформація може мати значення для нашого розслідування?

— Думаю, що може. Хоч і не безпосереднє…

Двоє чоловіків помовчали протягом хвилини або двох.

— А чого зміг досягти Флетчер?

— Флетчер виявив велику активність. Він здійснив обшук дому — за домовленістю з міс Блеклок — але не знайшов нічого важливого. Потім він спробував з'ясувати, хто мав можливість змастити ті двері. З'ясував, хто був удома в ті дні, коли дівчина-чужоземка кудись ішла. Це виявилося значно складнішим, аніж ми думали, бо, схоже, вона ходить на прогулянку мало не щодня пополудні. Здебільшого вона ходить до села, де випиває філіжанку кави в кав'ярні «Синій птах». Це збігається з тим часом, коли міс Блеклок та міс Баннер теж виходять із дому, — а це буває майже щодня, вони ходять збирати ягоди чорниці.

— І двері завжди залишаються незамкненими?

— Колись їх замикали, але тепер, боюся, ні.

— І які результати пощастило добути Флетчеру? Хто відвідував будинок, коли в ньому нікого не було?

— Практично вони всі.

Райдсдейл подивився на аркуш паперу, який лежав перед ним.

— Приходила міс Мерґатройд із куркою, щоб посадити її на якісь яйця. (Пояснення досить мудроване, але так вона каже.) Дуже збуджено все пояснює й суперечить сама собі, але Флетчер вважає, що це пояснюється її темпераментом, а не відчуттям вини.

— Може бути, — погодився Кредок. — Це на неї схоже.

— Потім прийшла місіс Светенгем, щоб забрати конину, яку міс Блеклок залишила для неї на кухонному столі, бо міс Блеклок їздила в той день автомобілем до Мілчестера, а вона завжди забирає там конину для місіс Светенгем. Ти бачиш у цьому якийсь глузд?

Кредок замислився.

— Чому міс Блеклок не

1 ... 43 44 45 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оголошено вбивство», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оголошено вбивство"