Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Київські бомби 📚 - Українською

Читати книгу - "Київські бомби"

346
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Київські бомби" автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 78
Перейти на сторінку:
Левіна, немов шукаючи захисту — так, наче той справді був її чоловіком або просто лицарем.

— Нормально, — спокійно відповів Левін. — Самий цимес. У вагоні першого класу пасажири самі не подорожують. Підозріло, Штерне, погодься.

А ось це вже переходило межу. Усі, включно з Левіним, користувалися псевдонімами й кликали один одного несправжніми іменами, навіть коли були самі. Але називати його Штерном у присутності не просто сторонньої жінки, а повії, котра через пиху та примху Левіна стає свідком і матиме після того десятки інших клієнтів, той не мав права. Штернові хотілося думати: це звичайне порушення дисципліни. Подібне Левін дозволяв собі вже не вперше. Навіть, як оцінював Штерн, намагаючись почати щось на зразок боротьби за вплив у групі. Котра в світлі останніх подій перетворилася на самостійну, не підпорядковану жодному центру бойову організацію. Проте чим далі це проявлялося, тим швидше Штерн готовий був припустити: поведінка Левіна цілком може мати зовсім інше коріння.

Довкола ходили люди. Київський залізничний вокзал жив своїм життям, котре стало зараз ще тіснішим: генерал-губернатор особисто наказав почати тут суттєві перебудови, бо треба розширюватися й рости. Адже розширюється й сам Київ, місто стає значимішим, усе більш бундючним, частенько почали навідуватися високі гості. Тож у довколишньому натовпі було так само легко загубитися, як і привернути до себе увагу скандалом. Тож Штерн, проковтнувши грудку люті, промовив так спокійно й виважено, як зміг:

— Що підозрілого?

— У першому класі пасажири самі не їздять, — терпляче повторив Левін. — Або сідають у купе двоє панів, щоб жерти коньяк цілу ніч, або катаються з молодими коханками. Для чого мені викуповувати самому ціле купе у вагоні? Тим більше не потрібен мені випадковий попутник, погодься. Конспірація, Штерне.

Він говорив упевнено, явно будучи переконаний не лише у своїй правоті стосовно дотримання конспірації, а й у правильності власних дій.

— Оце — конспірація? — Штерн кивнув на дівицю.

— Лілі — своя. Віддана мені, навіть любить. Правда, Лілі?

Замість відповіді розмальована смачно цмокнула супутника в щоку, лишивши яскравий слід від помади.

— Отак, — задоволений собою, сказав Левін. — Чудове прикриття.

Нічого більше не пояснюючи, він з підкресленою галантністю допоміг своїй дамі піднятися на сходинки, і вони зникли у вагоні. Штерну нічого не лишалося, як посунути до себе, в третій клас.

В іншому вагоні, теж третім класом, до Харкова їхав Малюта. Зустрітися вся група мусила на конспіративній квартирі, заздалегідь підготованій Гіршем. Той вибрався до Харкова на два дні раніше для зустрічі з Абрамовим, без харківських чисту явку знайти складно, це забере більше часу, ніж треба.

Фаїна з Вольфом лишилися в Києві. На думку Штерна, пристрасті довкола стрілянини біля казарм уже вляглися, й Фані досить сидіти під добровільним домашнім арештом. Та вирушати до Харкова всією групою, у повному складі, він не вважав за потрібне. Залишати її саму так само невірно з точки зору тактики: Фаїна не з таких, не захоче відсиджуватися, коли чоловіки зберуться на акцію. Тому з нею лишився Вольф, причому викликався сам, добровільно. Правильно, вирішив тоді Штерн після коротких роздумів. Колишній актор взагалі мало проявляв себе у подібних операціях, грав інші ролі, це вдавалося йому навіть краще. Стосовно ж Фаїни… Знаючи й не раз бачачи її в ділі чудовим сигнальником та загалом непоганим конспіратором, кур’єром чи зв’язковою, навіть маючи уявлення про її вміння користуватися зброєю й давати раду бомбам, Штерн усе ж таки жодного разу не чув від самої Фаїни про її участь в ексах. Тут же успіх забезпечували досвід, злагодженість дій та мобільність групи.

Чотирьох бойовиків, разом із ним, цілком досить, — так вирішив Штерн.

Харківська бойова організація зараз не просто допомагала його людям освоїтися в місті, якого ніхто з них добре не знав. Малюта — той узагалі вирушав до Харкова вперше. Узгодження дій із місцевими мало насамперед стратегічну й значною мірою — дипломатичну мету. Адже підготувати та провести екс на чужій території без дозволу тих, хто цю ниву з перемінним успіхом орав сам, було неправильно й неможливо.

Це вважалося вторгненням.

Порушенням усіх неписаних правил.

Бо експропріації в Харкові — парафія винятково харків­ських боївок, і в цій справі організація Абрамова вже не раз домагалася значних успіхів. Але влаштувати екс на чужій території в ситуації, що склалася в Києві, для Штерна було чи не єдиним способом роздобути грошей.

І справа не лише в необхідності поповнити скарбницю власної організації. Хоча це теж суттєво з огляду на те, що група на невизначений час змушена була залягти на дно…

Зайшовши до свого вагона та влаштувавшись на жорсткому сидінні, Штерн укотре прокрутив у голові весь свій план, від початку до кінця, аби зайвий раз переконати себе в двох речах.

По-перше, напрямок дії вибраний ним цілком вірний. Незалежно від того, що після акції помсти біля військових казарм у них під ногами фактично горіла київська земля. Бо кінцева мета, до якої він вирішив іти і яку ще не довів до відома групи навіть у загальних рисах, на виході буде того варта.

Київ давно не трусило. І скоро трусоне як слід, після чого місто назавжди або принаймні надовго отримає сильний переляк, від якого доведеться відходити дуже довго, що цілком лягає в русло боротьби з режимом, котру всі вони вирішили вести далі, не оглядаючись на тимчасову поразку революції.

Ну і, по-друге, сама по собі підготовка акції подібного масштабу забере чимало грошей. Штерн навіть мав усі підстави переконати себе: нічого такого не потягнула б партійна каса навіть два роки тому, коли був самий розпал революції і збройна боротьба з режимом увійшла в активну фазу. Зараз не так, нині гроші до одного партійного озера не збігають із різних струмків. Виходить, їм знадобиться напевне не один екс. Треба розводити їх у часі, реалізовувати в різних містах, що, звісно, трохи відтягне втілення його великого плану. Хоча Штерн збирався встигнути до середини грудня, не пізніше.

Тут головне — не лише дбайлива підготовка, а й удало вибраний день. І Штерн після тривалих роздумів визначився з датою.

Дрімаючи під рівномірний стукіт вагонних коліс, він раз по раз уявляв, як це буде. Ось гідний подаруночок тихим та буржуазним київським панам і панянкам перед самим початком Різдвяних свят. Вони, ліниві, дуже все це люблять — листівочки, шляхетні вітання, рожеві бантики.

Ось і отримають.

Не рожеві — червоні.

Здригнуться. Трусне цих сонних міщан капітально, ґрунтовно.

Хай там як — пам’ятатимуть довго.

1 ... 43 44 45 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Київські бомби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Київські бомби"