Читати книгу - "Талановитий містер Ріплі"

Увесь вечір він вчився підробляти підпис Дікі, адже за якихось десять днів з Америки мав прибути чек із його місячною платнею.

Наступного дня він перебрався до готелю «Європа» із досить доступними цінами, який знаходився неподалік Віа Венето, тому що «Гесслер» був занадто показним. Саме в такому готелі, на його думку, зупинялися зірки кінематографу, і Фредді Майлз чи інші знайомі Дікі, які могли приїхати до Рима, швидше за все, теж обрали б той готель.

У номері Том подумки розмовляв із Мардж, Фаусто та Фредді. Найімовірнішим був приїзд Мардж. Він говорив із нею у манері Дікі, коли уявляв, що це розмова телефоном, і поводився як Том, коли уявляв себе з нею сам на сам. Приміром, вона могла заявитися до Рима, знайти його готель і настирливо просити впустити її до свого номера. У такому разі йому довелося б зняти персні Дікі й перевдягнутися у власний одяг.

— Я не знаю, — звертався він до неї голосом Тома. — Ти ж знаєш його… йому завжди кортить від усіх утекти. Він дозволив мені кілька днів пожити в його номері, бо в моєму кепсько з опаленням… Ой, та він повернеться не сьогодні-завтра, а якщо ні, то надішле листівку й повідомить, що з ним усе добре. Він вирушив з Ді Массімо до якогось невеликого містечка, аби роздивитися картини в тамтешній церкві.

— (А ти не знаєш, куди він подався — на північ чи на південь?)

— Я справді не знаю. Гадаю, на південь. Але чим це тобі допоможе?

— (От не пощастило мені — приїхала й розминулася з ним. Чому він принаймні не повідомив, куди подався?)

— Так, я теж його питав. Обнишпорив увесь номер у пошуках карти чи ще чогось, що вказало б на його маршрут. Він лише зателефонував мені три дні тому й сказав, що я можу пожити в його номері.

Як добре, що йому спало на думку потренуватися знову бути собою, адже хтозна, може, настане такий час, коли йому за лічені секунди доведеться перевтілитися у самого себе, а йому напрочуд швидко забувся тембр голосу Тома Ріплі. Він провадив розмову із Мардж доти, доки його власний голос не залунав у вухах саме так, як він його пам’ятав.

Але здебільшого він видавав себе за Дікі й послуговувався його низьким голосом, розмовляючи то з Фредді та Мардж, то телефоном із його матір’ю, то з Фаусто, то з якимись незнайомцями, яких зустрів на вечірці. Він говорив англійською та італійською під акомпанемент транзистора Дікі, щоб часом якийсь службовець готелю, коли минатиме його номер, не подумав, що синьйор Ґрінліф несповна розуму. Іноді, коли лунала пісня, яка йому подобалась, Том пускався у танок, але танцював так, як Дікі танцював би з дівчиною — він бачив, як Дікі танцював із Мардж на терасі «У Джорджіо» та в «Апельсиновому саду» в Неаполі. Дікі робив широкі випади, але загалом рухався досить скуто. Одне слово, танцював він не надто добре. Том насолоджувався кожною миттю, коли залишався сам у своєму номері або гуляв Римом, поєднуючи оглядини історичних пам’яток з пошуком квартири. Яка там нудьга чи самотність, коли в тебе життя Дікі Ґрінліфа!

Коли він забирав пошту в «Американ Експресс», усі зверталися до нього «синьйор Ґрінліф». Перший лист був від Мардж:

Дікі, скажу відверто, я дещо здивована. Не можу зрозуміти, що на тебе так зненацька найшло в Римі, в Сан-Ремо чи ще десь. Том був дуже таємничим і повідомив тільки те, що залишиться з тобою. Я повірю, що він поїхав до Америки, тільки тоді, коли сама це побачу. Нехай я й пхаю носа не у свої справи, друже, але мушу сказати, що мені не подобається цей Том. На мою думку, та й, гадаю, інші теж так думають, він просто тебе використовує. Якщо хочеш змінити своє життя на краще, заради Бога, прожени його. Добре, хай він не гей. Але він геть ніякий, а це ще гірше. Він недостатньо нормальний, щоб мати будь-яке сексуальне життя, якщо ти мене розумієш. Утім, мене не цікавить Том, мене цікавиш ти. Так, любий, я можу пережити кілька тижнів без тебе й навіть Різдво, хоча я не хочу думати про Різдво. Краще б мені не думати про тебе і, як ти сам сказав, з’ясувати, чи є якісь почуття. Але я не можу не думати про тебе в цьому містечку, де кожен дюйм нагадує мені про тебе і в будинку, куди не глянь, усюди частинка тебе, як-от загорожа, яку ми взялися ремонтувати, але так і не закінчили, книжки, які я взяла в тебе й забула повернути. І твій стілець біля столу, це найгірше.

Знову мушу пхати носа не у свої справи. Я не кажу, що Том збирається заподіяти тобі шкоду, однак я переконана, що він погано на тебе впливає. Ти не помічав за собою, що поряд з ним ти поводишся так, наче тобі соромно бути в його компанії? Ти коли-небудь про це думав? Мені здалося, що останнім часом ти почав це розуміти, однак зараз ти знову