Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

Я киваю й повертаюся на місце. Перед очима порожнеча. Так, не буде ж він спочатку зі мною, а потім відразу з іншою. Або буде?

Навіть справа не йде, а коли Зимнєв з цією виходять із кабінету, мені здається, що в мене почнеться істерика.

Глибоко зітхаю.

— Може, я сама? — запитує дівчина.

— Ні, разом поїдемо, — бос її мало не під руку веде.

Кидає на мене швидкий погляд, а я густо червонію. Знову вдаю, що працюю.

Тобто він і цій піде допоможе, як мені допоміг.

Щойно за ними зачиняються двері, а я з усієї сили відкидаю мишку. Я ж знала, що буде так. Знала, що це на одну ніч. Тоді чому зараз усе всередині горить? Так не повинно бути. Він усього лише людина, яка мені платить гроші й на яку я працюю.