Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

Так вже склалося що я знайома з батьками Андрія.

І якщо про його матір я не можу сказати нічого поганого як окрім пихатості і гордині, то його батько жахлива людина.

Він не зупиняється ні перед чим, руйнує чужі життя навіть не усвідомлюючи того.

-Він у себе?- запитує люто навіть не дивлячись у мою сторону, але коли я дурепа деякий час мовчу і у ступорі не можу вимовити ані слова він таки звертає увагу на неотесану помічницю Андрія.

Краще б ти сюди не приходив..

-Ти!!- розлючено шипить, а в очах одне полум'я і потемнілі диявольські очі- так ось чому мій син вирішив розлучатися, на горизонті знову з'явилась ти!!

-Андрій Сергійович у себе в кабінеті, я повідомлю про ваш прихід- намагся уникнути неприємностей, адже я як чотири роки тому все ще боюся цю людину

-Ану стій!- викрикує- кому сказано стояти!!Ти хто така щоб ставати на моєму шляху?- він підходить максимально близько до мене і мені страшно, хоч я з усієї сили намагаюся не видавати свій стан- Я думав ми все вияснили і ти зробила правильні висновки, але ж ні ти знову з'явилася на горизонті і цей сопляк розпустив слюні..

-Я особистий помічник Андрія Сергійовича, з вашого дозволу я піду..

-Ти?Ти підстилка, дівчина без крихти совісті і гордості, щоб сьогодні ж духу твого тут не було..

Я закипаю на рівному місці.Я вже не та дівчинка яку можна було легко залякати, і щось наказати.Ніхто не сміє розмовляти зі мною у такому тоні.

-Не ви мене сюди приймали, і не вам проганяти, і не смійте більше зі мною так розмовляти, інакше мені доведеться викликати охорону- вбиваю його своїм поглядом, і я не налаштована здаватися.

Мої руки міцно стиснуті в кулаки, а ноги тремтять, ще трішки і я зірвуся, і всі мої захисні споруди полетять до чорта.

Але він іде

Після моїх слів він просто йде до Андрія в кабінет, і я нарешті можу спокійно видихнути Цей звір пішов, і тепер я в безпеці, а робити якісь гадості при Андрієві він не насмілиться.Це такий тип людей що запроста вдарять в спину..