Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Пробудження Левіафана 📚 - Українською

Читати книгу - "Пробудження Левіафана"

626
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пробудження Левіафана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 142
Перейти на сторінку:
Він і справді чудовий, – посміхнувся Голден. – Мала час оглянути озброєння?

– Два торпедні апарати та два десятки торпед великої дальності з високотемпературною плазмою, – доповіла старпом. – Ну, так у маніфесті позначено. Вони підвішені ззовні, тож я фізично не можу підтвердити їхню наявність без того, щоб повзати по обшивці.

– Панель озброєнь каже те саме, капітане, – підтвердив пілот. – І повний запас куль для гармат точкового захисту. За виключенням… ну, ви зрозуміли.

– За виключенням черги, яку ти всадив у вбивцю Гомеза.

– І капітане, коли ми розміщали Келлі у трюмі, я знайшла великий штабель ящиків з позначками. У маніфесті вони прописані як «Мобільний штурмовий набір». Судячи з усього, флотською мовою це означає великий ящик зброї, – додала Наомі.

– Еге, це повний набір для вісьмох морпіхів, – підтвердив Алекс.

– Отже, – підсумував Голден, – з якісним флотським епштейном у нас з`явилися ноги. Якщо ви, друзі, маєте рацію щодо нашого арсеналу, то тепер маємо і зуби. І що ж нам зі всим цім робити? Я схиляюся до того, аби пристати на пропозицію полковника Джонсона щодо прихистку. Які будуть пропозиції?

– Я за, капітане, – озвався Амос, – завжди вважав, що белтери самі собі злі буратіни. Їй-бо, я б залюбки погрався в революцію.

– Землянської заспівав, Амосе? – узяла на кпини Наомі.

– Що це, до біса, означає?

– Нічого, просто тролю тебе. Я знаю, що ти на нашому боці, бо мрієш поцупити наших жінок.

Раптом у відповідь Амос теж вирішив пошуткувати:

– У ваших дівчат і так ноги від вух.

– Так, досить, – призупинив жарти Голден. – Тож двоє голосують за Фреда. Хтось ще?

Наомі підняла руку:

– Я за Фреда.

– Алексе, ти що думаєш? – запитав капітан.

– Мені, в цілому, нема куди поткнутися. Тож я з вами, без варантів, – відповів пілот, – але сподіваюся, це не перетвориться на ще один раунд «іди туди, принеси те».

– Не перетвориться, – відповів Голден, – тепер в мене є корабель і зброя до нього, тож якщо наступного разу хтось мені щось наказуватиме, я її застосую.

***

Після вечері Голден здійснив довгу і неспішну прогулянку новим судном. Він відчиняв кожні двері, зазирав у кожну шафу, вмикав кожну панель і переглядав усі дані. У машинному відділенні зупинився і, прикривши очі, прислухався до ледь-ледь чутної, майже невловимої вібрації, що її продукував термоядерний реактор. Коли з машиною щось станеться, він волів би відчути це кістковим мозком ще до того, як заверещать попереджувальні сигнали. У пристойно обладнаній майстерні перемацав усі інструменти, а потім, піднявшись у кубрик, пройшов крізь каюти екіпажу у пошуках підходящої. Тоді скуйводив ліжко, показуючи, що каюта зайнята. Знайшов купу одягу потрібного розміру і переніс у свій рундук. Потім знову заліз в душ, дозволяючи теплій воді масажувати тритижневі вузли на спині. Вертаючись у кубрик, провів пальцями по стіні, відчуваючи спротив вогнестійкої піни і протиосколкового полотна поверх броньованих переборок. Повернувшись до каюти, Джим побачив, що Алекс і Амос вже заселилися теж.

– Наомі яку каюту обрала? – уточнив капітан у хлопців.

Амос знизав плечима:

– Вона все ще возиться з чимось у ходовій.

Голден вирішив поки що не спати і піднявся трап-ліфтом (у нас є трап-ліфт!) нагору, в ходову рубку. Наомі сиділа на палубі біля відкритої панелі в переборці, розклавши навколо себе у певному порядку сотню деталей та дротів і вдивлялася у щось всередині панелі.

– Агов, Наомі, тобі справді варто поспати. Над чим працюєш?

– Транспондер, – махнула вона рукою на розібрану переборку. Голден підійшов ближче і сів на палубу поряд:

– Кажи, чим допомогти.

Старпом у відповідь протягнула йому свій ручний термінал, де була відкрита інструкція від Фреда, як змінити транспондерний сигнал.

– Він готовий до зміни. Консоль приєднана до дата-порту транспондера так, як він описав. Софт налаштовано для обходу, як в інструкції. Новий код транспондера і дані корабельного реєстру готові для уведення. Я зміню ім'я. Це Фред таке обрав?

– Ні, я щойно.

– Гм. Ну, тоді все добре. Але... – її голос затих і вона знову махнула у бік блоку.

– Так у чому справа? – запитав Голден.

– Джиме, ця штука виготовлена не для того, аби з нею гралися. У цивільному флоті вона розплавить себе до грудки кремнію, якщо розуміє, що в ній порпаються. Хтозна, на що здатна військова версія захисту від дурня? Відімкне магнітні поля реактора і перетворить нас на наднову? – жінка повернулася і поглянула на нього: – Я все приготувала і готова до операції, але тепер я не впевнена, чи повинні ми натиснути кнопку. Ми не знаємо наслідків.

Голден піднявся з полу і підійшов до консолі комп’ютера. Програма, яку Наомі назвала «Тrans01», чекала на запуск. Він коливався хвилину, а потім натис кнопку. Корабель відмовився випаровуватися.

– Ну, значить, Фреду ми потрібні живими.

Наомі осіла на палубу з гучним та довгим видихом.

– Тепер ти розумієш, чому я ніколи не піду у командування.

– Не любиш робити важливий вибір по недостатнім даним?

– Більше з тим: я не самозгубно безвідповідальна, – сказала Наомі і почала збирати назад блок транспондера.

Голден натиснув кнопку системи гучного зв’язку на стіні:

– Отже, командо, ласкаво просимо на борт газового танкера «Росінант».

– Що взагалі це ім’я означає? – запитала старпом, коли той відпустив кнопку гучномовлення.

– Воно означає, що ми йдемо на пошуки вітряків, – відповів Голден через плече, прямуючи до ліфту.

* * *

Виробничо-інженерний концерн «Тихо» був однією з перших великих корпорацій, які перемістилися до Поясу. На зорі експансії інженери «Тихо» і флотилія суден захопили невелику комету і припаркували її на стабільній орбіті як пункт дозаправки водою. Це сталося десятки років перед тим, як кораблі типу «Кентербері» почали доставляти лід з майже невичерпних кілець Сатурна. Це був найбільш комплексний і складний подвиг у царині інженерних проектів великих масштабів, яке здійснило людство, аж поки воно не зробило наступний крок.

На біс «Тихо» вбудував масивні двигуни в скелі Церери та Ероса, навчаючи наступний десяток років ці астероїди обертатися.

Вони мали стати ланками мережі високоатмосферних міст над Венерою, але згодом проект заплутався в лабіринті правничих вузлів, судові процеси по яким тягнуться вже вісім десятків років. Також мали місце обговорення космічних ліфтів на Марсі і

1 ... 43 44 45 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пробудження Левіафана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пробудження Левіафана"