Читати книгу - "Коханки"

Від неї віє розміряним і затишним домашнім життям. А от Сюзі має намір за допомогою гімнастики зберегти фігуру, щоб залишатися для чоловіка ідеальною коханою. І в духовному розумінні вона тримає себе у формі. Вона збирається й далі читати гарні книги й, швидше за все, наполягти на вивченні іноземних мов. І ця молода пара має намір побудувати свій будинок.

Сюзі хоче бути партнеркою чоловіка і з духовного погляду. І для дітей корисно, коли з їхньою матір’ю все гаразд в інтелектуальному плані.

Батьки Гайнца виразно змарніли. Їм не вистачає саду й свіжого повітря. І онуків їм теж не вистачає. У цих болючих питаннях вони наражаються на байдужість із боку сина й невістки.

Вони б охоче приїздили в гості частіше, але робити цього не можна, та й не виходить. На ощадкнижці в батька-дальнобійника порожньо, і це правильно. Адже все призначалося дітям, заради яких, зрештою, живеш і трудишся. На дорогі поїздки для себе грошей не залишається.

Ґітті живе заради дітей і фірми. Фірма існує заради Гайнца. А він? Чи не завів він собі деінде якусь кадру?

Даремні побоювання. Смачні обіди, які готує «матуся» (Гайнц так тепер називає Бріґітту), приваблюють його більше, ніж сумнівні й небезпечні пригоди деінде.

— Чуєш, Гайнцо, матусині обіди кращі за будь-які пригоди? — жартома запитує двоюрідна сестра свого двоюрідного брата, позираючи на Бріґітту.

Гайнц жартівливо відповідає, що він ще не проти пуститися на всі заставки, але всі навколишні чудово розуміють, що це неправда. І всі цим дуже задоволені.

І Сюзі ще зі школи любить і вміє готувати, однак її кулінарне мистецтво вирізняється вишуканістю й тонким смаком. Вона знається на дієтичних стравах і кухні різних країн і народів, і від приготовленої Сюзі їжі не погладшаєш, адже це так несучасно. Сюзі — сучасна жінка, Бріґітта радше старомодна, проте дуже мила й приємна.

Але ж Гайнцові така Бріґітта саме по душі. Іншої Бріґітти йому не потрібно.

Із сучасною жінкою він не знав би, куди себе подіти.

Всі вони стали щасливими людьми, задоволеними життям, які займають у ньому своє місце й збираються займати в ньому ще більше місця.

Якщо Гайнц і далі так напихатиметься, то незабаром займатиме в житті відразу два місця.

Утім, це тільки добродушний жарт!

Гайнц у своїх мріях займає в житті багато місця, він незабаром і фізично займатиме відразу два місця.

Сьогодні на обід, приміром, свиняча печеня з картопляними галушками.

Сюзі весело жартує, що вона задоволена своїм місцем у житті й не погодилася б помінятися ні з ким, хто хай і блискуче закінчив університет, але не зміг улаштуватися в житті.

Сюзі водночас і старомодна, і сучасна, вона являє собою ту суміш, що так любить її свіжоспечений наречений.

— Та й узагалі, що може бути краще за розумну середину? — міркує вголос Сюзі цілком серйозно, набагато серйозніше, ніж це пасує до її невигадливого розуму.

І її майбутній чоловік, посміхаючись, погоджується з нею.

Як Паула входить у спокусу

Нам невідомо, що діялося в голові в Паули, коли вона увійшла в спокусу.

Що привело туди, де її чекало падіння? Жага грошей? Бажання домогтися скромного добробуту? Або річ тут у нездоланній сексуальній пристрасті, що її мав би задовольнити її чоловік Еріх? І достоту Еріх, а не інші чоловіки!

Отже, що це було? Паулині сексуальні бажання? Або бажання відчути себе захищеною, або бажання купити цю захищеність за гроші, бажання мати власну квартиру?

У селі ламають над цим голову, але нічого, крім припущень, висловити не можуть.

Факт залишається фактом: Паула вчинила дивовижне свинство. Це свинство зруйнувало весь її затишок, що доводить: затишок не можна купити за гроші, його можна лише заслужити терпінням і витримкою.

І хоча в багаторічному терпінні й витримці Паулиній любові не відмовиш, однак їй у житті не дісталося затишку.

У селі схвально дивляться на всі виверти, пов’язані з бажанням завоювати чоловіка й прив’язати його до себе.

Паулині виверти, пов’язані з бажанням утримати чоловіка й забезпечити домашній комфорт, на який її діти й чоловік заслужили, але який сам чоловік забезпечити не в змозі, ці виверти село не прийняло й засудило. Паулині виверти були чистим свинством, і Паулу за це по заслузі покарано. «Я ж зробила це для дітей і для Еріха», — могла б сказати Паула, але її ніхто б не слухав.

Факти говорять суворою мовою, вони говорять самі за себе.

Якщо образи завдано чоловічій гідності, загладити провину важко. Про жіночу гідність не йдеться.

І Паула про свою гідність узагалі не знає.

Одного разу вона тишком-нишком узяла машину й поїхала в районний центр, хтозна — чи то сходити в кіно, чи то посидіти в кафе-кондитерській, — бо в селі так не заведено.

Паула вважає, що в житті цим утіхам є місце, і вона помиляється. Через брак часу ми не дамо більше слова самій Паулі.

Коли Паула припаркувалася на стоянці біля вокзалу, якийсь незнайомець зазирнув усередину автомобіля й запитав її:

— Привіт, а що коли нам трохи полизатися?

Спочатку Паула відповіла:

— Ні. Я маю чоловіка ще й двох золотих дітлахів.

Але він не відступав, і Паула погодилася. Він сів до неї в машину, і вони поїхали за місто, відшукуючи безлюдне містечко.

Нам невідомо, що діялося в Паулиній голові, з якої давно вже випарувалося шевство й у якій давно оселилися турботи про Еріха й дітей.

У Паулиній голові діялося щось безглузде.

У Паулиній щілині давно вже нічого більше не діється. Але якщо ти нічого й не відчуваєш, ще не виходить, що нічого з тобою не було.

Паула зробила це заради родини.

Раптом Паулі в такий спосіб удасться забезпечити родині свій куток?

Дивно, як це Паула витримала так довго без власного даху над головою. Адже вона з п’ятнадцяти років мріяла тільки про одне: про власне житло, про білі Гардини й сліпучий блиск кухонного начиння. Адже затишку без чотирьох стін і власного даху над головою не буває.

Раптом це єдиний шанс для Паули — звити власне гніздечко? Паула наслідує ластівок: «Звити власне гніздечко», — як співалося в одній дуже популярній опереті.

Паулі не можна робити того, чого їй, жінці, робити не належиться.

Подбати про власний будинок повинен Еріх.

Жіночі засоби не годяться для того, щоб доп’ясти чого-небудь самотужки.

«Я