Читати книгу - "Українське письменство"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
А как вспомнить, был когда-то Торный путь широкой От обители Мотрúна Прямо в яр глубокий.
Бєлоусов, видимо, зовсім не усвідомив назви монастиря — Мотрин, тобто Мотронин, Мотронинський. Тут він, безперечно, поступається перекладачам петербурзького «Кобзаря» 1911 р. — А. Колтоновському та М. Славинському. У них подібних помилок не буває.
2. В справі відчуття та уміння відтворювати чотирнадцятискладовий, коломийковий розмір Шевченка Бєлоусов мало чим відрізняється від усіх давніх і новіших перекладачів Шевченкових, як же й відходить часом, то скоріше на користь собі. Силабічний, дуже своєрідно і неповно тонізований чотирнадцятискладовий вірш Шевченка російські перекладачі, на тонічному віршуванні виховані, зрозуміли простолінійно, як звичайний собі семистоповий хорей, розбитий на два рядки. Таким хореєм перекладають його Мей і Гербель (в 60-і рр.), М. Славинський і А. Колтоновський (в 900-і рр.).
Чому це так у перекладачів-росіян, прегарно з'ясував О. В. Багрій: їхнє нерозуміння українського народного віршування з'ясовується «отношением русской литературы к русскому народному стиху. Уже начиная с середины XVIII в. начались переделки на литературный лад русских народных стихов (Тредьяковский, Востоков, Карамзин, Львов), причем в творчестве Кольцова эти переделки приняли особенно строго метризованный характер»[337].
Звідки ж хореїзація шевченківського чотирнадцятискладника у Славинського, перекладача, не чужого українській народно-поетичній стихії, досить очитаного, щоб відчути ту стихію у первотворові? Можна думати, що ця практика чотирнадцятискладового (коломийкового) вірша у нього підказана почасти попередніми російськими перекладачами, почасти трактуванням цього вірша у багатьох українських поетів.
Як дає цей вірш Шевченко, ми знаємо. Для непаристих рядків у нього характерний поділ цезурою на два піврядки (4+4), причому кожен піврядок підлягає одному сильному наголосові, місце якого не фіксоване (Тече вода в сúнє море). Для рядків паристих у нього два способи тонізації — хореїчна та амфібрахічна. Римуються, як правило, тільки паристі рядки; широко допускається асонанція та внутрішня рима:
«І день не день, і йде не йде (цезура, асонанси, повторення слів). «А літá стрілою» (хореїчна тонізація: U U Ú U Ú U) «Пролітають, забирають (внутрішня рима) «Все добре з собою» (амфібр. тонізація).
Зовсім інакше виглядає цей самий вірш у інших українських поетів, у тих, що більше корилися вказівкам шкільних схем — у Афанасьєва-Чужбинського, М. Макаровського, П. Куліша[338], пошевченківців 70-х та 80-х рр. У них хореїчний ритм виступає дуже виразно; цезура в непаристих рядках згладжена, римування часто перехрещене. От зразок із присвяченого Шевченкові вірша Афанасьєва-Чужбинського:
Гарно твоя кобза грає (а), Любий мій земляче (b), Вона голосно співає (а), Голосно і плаче (Ь).
Так Шевченків вірш розумів тонкий поет М. Богданович, визначаючи його, як семистоповий хорей з відступленнями від схеми і замінами хорея іншими стопами[339]; так приблизно зрозумів його і сучасний російський поет Е. Багрицький у своїй «Думе про Опанаса»[340].
Не дивно, що й Бєлоусов, вихований на тонічній версифікації епігонів Кольцова та Нікітіна, пішов тією самою стежкою віддавання Шевченка. Хореїчною його інтерпретацією чотирнадцятискладового народного вірша з’ясовується і легкий перехід його на чоловічі закінчення в паристих рядках («Все дороги
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське письменство», після закриття браузера.
