Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

 Час був передвечірній, тому всі дружно домовились про зустріч в холі через годину, щоб піти разом повечеряти в якийсь цікавий ресторан і опісля прогулятись вечірніми вуличками міста.

 Вночі, засинаючи на зручному ліжку свого готельного номеру, дівчина з щасливою посмішкою прокручувала у свіжих спогадах абсолютно прекрасні краєвиди м’яко освітлених, нічних, гамірних вуличок Риму шкодуючи тільки, що нема поряд близьких друзів, з якими можна було б поділитись враженнями. Дивним чином першим на думку прийшов Дмитро. Попри все, він був симпатичним їй і в них були всі шанси стати, на разі, хорошими друзями. Дівчина була впевнена, що будь він сьогодні тут – вони б весело провели час.

 Наступного дня Ліна прокинулась рано. До конференції залишалось три години. Вона без поспіху прийняла душ і, після безцільного перемикання італійськи каналів по телевізору, вирішила піти поснідати, не чекаючи колег. Через годину дівчина сиділа в конференц-залі і гортала стрічку соцмережі. Зал почали заповнювати люди. Ліна відчула спрагу після доволі жирного сніданку і повертівшись в обидва боки від себе побачила неподалік на столі пляшки з водою. Вона підійшла, взяла один із завбачливо залишених паперових стаканів і налила собі води та випити її не судилося.

-          Привіт, - почула позад себе до болю знайомий оксамитовий голос.

 Здалося, наче електричний струм пройшовся її тілом, забираючи здатність дихати. Вона відчула тремтіння в тілі і мов сторонній глядач дивилася, як стакан вислизає з рук і падає на підлогу, обливаючи розбризканою водою ноги.