Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Ти мене не знаєш, Юлія Феліз 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти мене не знаєш" автора Юлія Феліз. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 90
Перейти на сторінку:

Я насолоджувався боєм. Кров кипіла від адреналіну, що наринув. У голові стало легко та вільно. Зосередився на точності рухів, пильно стежив за супротивником і намагався передбачити його дії. 

Це допомагало мені забути про проблеми з вітчимом. Всю злість, що відчував до нього, вкладав в удар. Разом із болем набути заспокоєння. Але не надовго. Коли Ломака почав мене тіснити, я вирішив погратися з ним. Піддався і дав супернику нагоду кілька разів ударити мене по корпусу. Мені подобалася така гра – нехай відчує себе переможцем на мить. Ті, хто був за крок від перемоги, розчаровуються ще більше, коли програють.

Ось одна з дівчат підходить до хромованих поручнів помоста і звішується вниз, намагаючись краще роздивитися обличчя бійців. Щось знайоме промайнуло у лялькових рисах густо нафарбованого личка. Я роблю крок, щоб помост опинився у мене за спиною. Ломака сприймає це як мою готовність здати позиції. Натовп реве, скандуючи моє ім’я, але серед какофонії голосів і гуркоту музики я чую лише далекий гул. Раптом, проникаючи крізь вату, якою ніби закриті мої вуха, до мене доноситься знайомий жіночий голос.
 
— Давай, Коваль! Мочи його!

Лише на мить відволікшись, я втрачаю контроль над ситуацією. Стрибком зменшивши відстань між нами, Ломака стрімким ударом ноги розсікає мені брову. Підбадьорений першим успіхом, він цілиться прямо в мою щелепу. На щастя, мені вдається ухилитися, пересунувшись ліворуч. Ломака, впевнений у тому, що зламавши мій супротив, ще наступав, але його тріумф тривав недовго.

 Далі все відбувається дуже швидко. Я повертаю перевагу і відповідаю серією ударів, поступово заганяючи суперника в кут. Б’ю ребром долоні по плечу і чую приглушений крик болю й розпачу. Шалені  вигуки глядачів заглушають хрускіт зламаної кістки, я переконуюся, що зламав Ломаці ключицю, коли його рука безвольно повисає вздовж тіла. Бій зупинено. Рефері оголошує ім’я переможця. Моє ім’я.

Ломака изригав брудні матюки і люто колотив по рингу кулаком неушкодженої руки. А мені було кумедно. Тупий качок. Чи не знав, з ким зв'язався?

— Коваль, ти дійсно крутий, — Шульц підійшов привітати і зверхньо поплескав мене по спині. Наче моя перемога — його заслуга. Я не став відповідати. Лише криво всміхнувся. Мені не потрібна нічия похвала. Я б’юся не заради визнання чи слави. 

— Я хочу швидше забрати свій виграш, — холодно процідив я.

— Не поспішай, отримаєш свої бабки, вони від тебе не втечуть. Тут одна людинка хоче з тобою поговорити, — він показав поглядом на помост, де серед дівчат, на яких було неприсстойно мало одягу, стояв високий підтягнутий чоловік у дорогому костюмі. 

На вигляд йому років сорок. Обличчя випищене, ніс прямий, без горбинки — отже, не боєць. Хто тоді і що йому від мене треба?

— Він хоче, щоб ти бився у нього в клубі, але для цього треба виконати кілька умов і підписати папери. Ходімо, я вас познайомлю, — вів Шульц, наче я вже дав свою згоду. 

Очі в нього блищали пожадливим вогнем. Цікаво, у яку суму він мене оцінив? Готовий заприсягтися, що чел в костюмі  не простий рекрутер, а хтось покруче.

— Передай, що я поспішаю. Не хочу, щоб мама хвилювалася, — кинув я і направився до виходу.

— Ха-ха! А ти кумедний — заіржав мені вдогонку Шульц, — дарма відмовляєшся. Другої пропозиції може і не бути.

Я прискорив крок. У мене не було бажання затримуватися тут. Кілька дівчат стояли на просторому подвір’ї біля басейну, освітленому ніжно-блакитним сяйвом. Одна з них здалася мені знайомою, але я відкинув цю думку. Голова пульсувала; Мабуть, я отримав легкий струс мозку, коли відволікся на жіночий крик. І було тривожне відчуття, що гризло мені кишки. Дівчина в короткій чорній сукні стояла до мене спиною, та довге біляве волосся було дуже знайоме. Те, як вона жестикулювала, відштовхуючи когось, викликало спогади. Підходячи до воріт, я озирнувся. Дівчина вийшла з тіні, ступивши у світло ліхтаря.  Сміливий макіяж, приваблива і впевнена — переді мною стояла Лана.

1 ... 44 45 46 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене не знаєш, Юлія Феліз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"