Читати книгу - "Мама для дочки рятівника, Ліліанаа"

АВЕНІР

минуло 3 місяці 

3 місяці сущого пекла, полону і розуміння, що Картер Дженкінс похоронив мене та віддав мою дитину іншій жінці. Краще б я цього не бачила..

        - Я його дружина і мати його дітей! Він не може так вчинити, ти мені брешеш! - сперечалася я з Тарло.

        - Ти справді думаєш, що він страждає за тобою? Та він чхати хотів на тебе, він вважає тебе мертвою! - крикнув Тарло.

          - Я тобі не вірю! Ти хочеш заволодіти мною, я не цікавлю тебе як дівчина, ти просто мене тримаєш, щоб я не могла бути з чоловіком якого кохаю! - криком відповіла я. Він мовчки взяв мене за руку і повів через ліс до якогось будинку. Йшли ми напевно хвилин 30, коли ми майже дісталися до будинку. Тарло міцно стиснув мене у своїх "обіймах", щоб я не втекла і закрив рот рукою. Ми стояли перед заднім двором будинку, я не розуміла чого ми чекаємо, я хотіла піти, але коли побачила, що з дому вибігла Ейворі, а за нею жінка на руках з дитиною.. Мейсон..Вона тримала мого сина.. Вона посадила мого малюка на траву і дала йому іграшки. Слідом вийшов Картер подивившись на дітей він посміхнувся та підійшов обох їх поцілував. Я відчула як Тарло мене відпустив і зробив пару кроків від мене, я підійшла до дерева і дивилася на свого малюка і слова не могла сказати.. Картер підійшов до жінки і щось їй сказав, вона йому посміхнулася та він оглянувся територією, я сховалася за деревом, щоб він мене не побачив. Я побачила як він попрощався з дітьми та жінкою й пішов на передній двір.. Я повернулася до Тарло, прокляття..він був правий, Картер навіть не згадував мене..

Після того дня я більше не ходила до них, не спостерігала за людьми, які колись мені були рідними..

Я сиділа у своїй кімнаті, якщо це звісно можна так назвати. На вікнах грати, двері закриті, наче я кудись втечу. Тарло знав, що я нікуди не втечу, мені не було до кого тікати. Картер благополучно відновив свою сім'ю, Девід забрав батьків у Нью-Йорк, мені не було куди йти.. До мене зайшов Тарло з двома дівчатами, одна була рудоволоса в окулярах в яких вона дуже мило виглядала, інша дівчина була трохи вище своєї подружки, але не менш гарніша. Її русе волосся було ідеальне укладене, мов вона тільки вийшла з салону краси. Перевівши погляд з дівчат на Тарло, я підійшла до них.

 - Тарло, ти мене тримаєш у заложниках, тепер ще й і їх. Вони тут вже 2 місяці, відпусти їх, нехай відчують свободу яку у мене ти забрав. - сказала я йому.

 - Я маю йти на зустріч з твоїм братом та Дженкінсом, не знаю коли саме я повернусь і питання полягає в тому, хто саме з нас повернеться живим.- єхидно сказав він. Як добре, що з Вікторією та Джейн у нас був план, як нарешті втекти. Нам залишалося лише здійснити його, але коли цей ідіот сказав, що хтось з них може й не повернутися я мов здуріла. Це він хотів вбити мого брата? 

Я глянула на дівчат і показала їм поглядом відійти від Тарло, я підійшла та взяла стілець. На щастя цей йолоп не зміг нічого зрозуміти, як я з усією силою вдаряю його стільчиком по голові. Він падає на підлогу і починає проклинати все на світі, я ще раз його вдаряю і він замовкає. Або він дай Бог помер, або ж просто втратив свідомість. Ми з дівчатами побігли до охоронця.

 - У моїй кімнаті лежить Тарло без свідомості, швидше йди до нього, а я з дівчатами знайдемо нашатирний спирт та аптечку і прийдемо до вас. - сказала я і він стрімко побіг на гору. Я взяла ключі які побачила і ми вийшли з дому закривши їх у середині. Як добре, що Тарло тримав лише одного охоронця коли сам був вдома. Я побачила машину біля воріт і ми побігли до неї, коли ми сіли у машину відразу рушили з місця.

 - Зараз поїдемо у поліцію і дамо свідчення, що Тарло нас тримав силою. Тоді поліція сама почне з ним розбиратися, а ми зможемо спокійно жити як жили до цього. - сказала я.

 - А ти його не вбила тим стільцем? - запитала Вікторія, а Джейн хіхікнула.

 - Я була б дуже рада, якщо він помер. Але я сумніваюсь, що така тварина як він, так швидко помре. - відповіла я.

 - Головне виступити проти цього Тарло, а там все піде як по маслу. - промовила Джейн, я їй легко посміхнулася.

Коли ми опинилися у відділенні поліції, то нас всіх допитали окремо. Вікторія пішла перша, за нею Джейн, потім вже і я.

Я розказала все від того моменту як прийшла до нього після аварії, як він приховав правду від мене. що він бив мене, що не розказував мені про той період який я забула після аварії, розказала все до єдиної деталі. 

Я дала адресу де зараз могли знайти Тарло, нас з дівчатами відпустили додому. У них дім точно був, але не у мене.

 - Авенір, можеш залишитися у нас скільки тобі потрібно. Кімнату для тебе знайдемо, тобі ж всеодно немає куди піти. - запропонувала Джейн.

 - Джейн, я зараз хочу забрати у Картера свого сина. Тому я відвезу вас додому і поїду до нього, а потім я приїду до вас. - відповіла я.

 - Добре Авенір, ми будемо чекати тебе та твого малюка. - з посмішкою відповіла Джейн. 

Я відвезла їх додому і сама відразу ж рушила до будинку Дженкінса, тривога всередині мене з кожним метром ставала все більшою та більшою.. Ось я зупинилася навпроти будинку, який раніше вважала своїм домом і дивилася на нього, ніяк не осмілившись вийти.