Читати книгу - "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вставши з крісла я підійшла до ліжка. З останніх сил надіславши ментальне повідомлення Великому кчителеві про те, що не зможу бути на тренуваннях пару днів, а королю щоб мене не турбували, я завалилася в ліжко і, прикривши очі, провалилася у пітьму.
Йєнардін, дім мій .. я йшла лісом босоніж, відчуваючи кожну травинку, і енергію яка живить ліс. Чоловік в чорному костюмі тихо йшов поруч зі мною. Підійшовши до водоспаду, я побачила Ілара і за мить чоловік в чорному зник. Ілар сидів на березі, кидаючи камінчики у воду.
Тут дуже гарно. - сказав принц, обернувшись. Це мій дім. – тихо відповіла я. - Як ти сюди потрапив? Я прийшов допомогти. - Ілар усміхнувся, підвівся і підійшов до мене. - Кіро, ти повинна отямитись. Але я не хочу… Кіро, ти повинна. ОТЯМСЯ! - чоловік загарчав і я заплющила очі. Ні! Я не хочу! - ліс навколо мене спалахнув і все було у вогні. - Досить! Припини це! Кіро, ти мусиш мене слухати! Отямся! Будь ласка, отямс! - чоловік міцно обійняв мене. Іди! Ти помреш! Помреш як усі інші і залишишся тут назавжди! – я закрила вуха руками.Ілар взяв мене за підборіддя та поцілував. Шум вогню стих, раптом стало дуже спокійно.
Я ніколи не піду. – тихо сказав чоловік, ніжно перервавши поцілунок. - Але ти маєш отямитися.
Я розплющила очі. Я лежала на ліжку у своїх покоях у місті гідр. Сівши на ліжку я помацала живіт і зрозуміла що він вже зажив.
Тобі краще? - Ілар підсів ближче до мене і ніжно погладив по голові. Так… ти мені снився… – тихо сказав я. То був не сон. – принц посміхнувся. Ти поцілував мене… – прошепотіла я. Так. І цілуватиму. - він спробував мене обійняти, але я вирвалася. Якого біса ти мене поцілував?! - я схопилася з ліжка і глянула на принца. - Нахріна ти вплутав мене у ваші політичні любовні ігрища? Кіро, ти про що взагалі? – здивувався Ілар. Про що я? Я скажу тобі, про що я! Через поцілунок на балу на мене двічі напали твої фанатки з вимогою віддати тебе їм! - я зло сопіла. Хто? - чоловік потемнів в обличчі і явно сердився. - Хто це зробив? Не має значення.. - буркнула я. Кіра, це, чорт забирай, має значення! - я відчула дотик до своєї свідомості, але не стала ставити блок. Хай дивиться.У мене перед очима пролітали нещодавні події нападів. Побачивши все необхідне, Ілар відпустив мою свідомість.
Чому ти одразу мені не сказала. - тихо запитав Ілар, а його погляд розгорявся. Це б нічого не змінило. - відповіла я і сіла назад на ліжко. Кіррра .. - Чоловік міцно взяв мене за плечі. - Ти повинна була мені сказати! Я нічого тобі не винна! - загарчала я. - Навіщо ти прийшов?! Я ж наказала не турбувати мене! Я відчув викид енергії коли ти вмерла. – відповів принц. - Цих дівчат стратять за напад на Первородну. Не варто. – тихо сказала я. Що значить "не варто"?! - чоловік знову розлютився і підняв моє обличчя за підборіддя. - Кіро, вони вбили тебе! Якби страчували всіх, хто колись вбивав мене, або намагався - не вистачило б місця всіх ховати. – я посміхнулася. - Нехай продовжують рід гідр. Вас і так залишилося замало. Це безумство! На поверхні всі безумні! - Ілар відпустив мене і нервово ходив кімнатою. Всі вже в курсі, що я вмирала? – тихо запитала я. Ні. Викид енергії відчув лише я. - Ілар глянув на мене і про щось задумався.Я кивнула. З моїм везінням я не здивуюся якщо він ... чорт, мені тільки ще одного шайнаре не вистачало.
Так, сиди тут, я скоро повернуся. - сказав принц, виходячи з моїх покоїв. Гей, а з чого ти вирішив, що я тебе слухатимуся?! - обурилася я, вставши з ліжка. Чорт забирай, Кіро, я дбати про тебе намагаюся! - він різко обернувся, загарчав і штовхнув мене на ліжко. - Сиди. Тут. Зрозуміла? - його очі горіли вогнем, і я швидко кивнула. - Добре.Ілар вийшов із моїх покоїв і зачинив двері. Чому я його послухалася…? Дивно…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт», після закриття браузера.