Читати книгу - "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"

Частина 37. Ревнощі

Вислизнувши з балу з-під чуйного нагляду королівської сім'ї я попрямувала до своїх покоїв і переодяглася в спорядження. Мені треба розвіятися. Почувши стукіт у двері я озирнулася.

Тікаєш? - запитав Ілар, відчинивши двері і побачивши мене в спорядженні. Іду прогулятися. - я підійшла до вікна і сперлася на підвіконня. Не так то й високо.. поверхів.. чорт, напевно сорок. Ти ж розумієш, що я тебе саму не відпущу? - з посмішкою спитав принц, підходячи ближче. Знаєш, дуже добре, що мені не потрібен твій дозвіл. - я посміхнулася і застрибнула на підвіконня. Якого біса?! Стій! - Ілар метнувся до мене, але я вже зробила крок у прірву і полетіла з вікна.

 

Насолодившись вільним падінням, я відкрила крила на своєму спорядженні і, плануючи, попрямувала до виходу з міста. Ілар захоплено спостерігав за цією картиною.

Чорт, вона божевільна... - прошепотів принц і швидко вийшов із кімнати дівчини.

 

Я вийшла з міста через один із проходів варти і, відпливши на достатню відстань, покликала свого восьминога. Він приплив швидко і радісно обвив мене щупальцями. Я погладила його і ми попливли далі разом до скель, з яких було добре видно поверхню води. Кілька годин я лежала на скелях, а восьминіг радісно плавав поряд. Скучив.

Вирішивши, що настав час повертатися, я попливла назад до міста.

 

"Наплавалася?" - почула в голові я жіночий голос. Озирнувшись я побачила гідру недалеко від себе і зупинилася.

"Що тобі потрібно?" - запитала я.

"Не смій наближатися до Ілара, повія ти хрінородна!" - Гідра здибилася, і я побачила шипи, що вилазили з її рук.

"А ти ще хто?" - я закотила очі і посміхнулася.

"Не твоє діло!" - дівчина заверещала і мене збило ударною хвилею.

"Сука.. Відвали від мене.."- я потерла голову і побачила що в мене летять десятки шипів, пронизуючи воду.

 

Згадавши уроки з Великим учителем я створила стіну між собою та шипами. Направивши хвилю у відповідь в бік гідри я швидко попливла до міста.

Випавши з вхідного порталу, я встала і відразу впала назад на коліно. Оглянувши себе я помітила що в моєму животі стирчить один із шипів. Сука, все ж таки дістала...

Стиснувши зуби я встала і, затискаючи бік, попрямувала до палацу. На підході я відчула напад нудоти та автоматично виставила ментальний блок. Почувши з боку гарчання, мене схопили за руку і потягли до підворотні.

Тримайте її міцніше. - почула я шипіння і побачила гарно одягнену панночку в бальній сукні. Можу заприсягтися, що бачила її у бальному залі. - Ця високородна сука вирішила забрати собі нашого Ілара. Здався мені ваш Ілар. - пирхнула я і встромила пазурі собі в ногу, стимулюючи регенерацію. Вона ще сміє говорити про принца Ілара без поваги! Ви подивіться на неї! Ну зараз ми тебе провчимо! - дівчина простягла до мене пазуристу руку, але я швидко її перехопила. Не смій торкатися мене. - прогарчала я, а мої очі спалахнули. Моя рука розжарилася, обпалюючи ніжну шкіру дівчини і та несамовито закричала. Біжимо! Варта! - сказала інша дівчина і підхопивши подругу під руку швидко увела.

 

Варта підійшла за мить і побачивши мене вклонилася.

Пані, вам потрібна допомога? - запитали вартові, дивлячись на мою рану, що кровоточила. Ні. - відповіла я і пройшла повз них.

 

Дійшовши до палацу я швидко дісталася своєї кімнати і замкнулася всередині. Відкривши свій рюкзак, я дістала кейс з ампулами і вколола собі відразу чотири. Стиснувши зуби я повільно витягла шип і голосно загарчала від болю. Прикривши очі я видихнула. Ампули послабили біль та дію отрути, але зцілитися вони не допоможуть. Чорт, невже доведеться знову це зробити… І все через бабські ревнощі…

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍