Читати книгу - "Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра"

Ні, не прибили, до того ж у кімнату увірвалися одразу обидва:

- Ніка...
- Дитино, щось трапилося? - Здається, я добряче так налякала стражників, адже голоси їхні були сповнені переживаннями.

- Та нічого. Я просто зібралася, а от куди йти - не знаю. Вибачте, якщо змусила вас нервувати, - знизала плечима, натякаючи на свою безпорадність.

Ну а щойно мене посадили за стіл, як я одразу ж збагнула, наскільки виявилася голодною. Тому, не довго думаючи, у прискореному темпі почала поглинати запропоноване, правда мені навіть трохи соромно стало за своє нахабство та безкультур'я. Але їсти хотілося шалено.

- Бідна дитина. Брате, ти її не погодував чи що? - Із докором вимовила Кікі, а той лише щось промичав у відповідь. Схоже, і Водяник занадто захопився їжею. - Все з вами зрозуміло. Сам голодуєш, і Ніку голодом мориш, - на що Сьома все ж сумно зітхнув.

Ну ось такі вони, чоловіки. Хоча не всі, звісно, взяти того ж Гогинича... Мені одразу ж згадалися його кулінарні шедеври. Ну а після вечері мене не мучили ані трошки. Одразу ж відправили спати, а самі знову закрилися в кімнаті Кікімори, щось швидко обговорюючи. Хм... І що ж від мене приховують?

Але обміркувати варіанти в мене не вийшло. адже тільки-но моя голова торкнулася подушки, як я одразу ж поринула в обійми Морфея. Змучений організм вимагав сну та відпочинку, і я не стала чинити опір. Вряди-годи дозволю собі невеличку слабкість.

А снилися мені бірюзові хмари та буро-зелений дракон. Ліам прилітав до мене, розправляючи свої неймовірні крила, і пропонував прогулянку:

- Давай політаємо? - І як я могла відмовити такому красеню?

Я залізла до нього на спину, і ми злетіли вгору, розсікаючи повітря, водночас то піднімаючись до самої бірюзи, то опускаючись до ніжної, немов шовк, трави. 

З молодшим драконом мені було добре та легко. Ми практично не розмовляли, але я відчувала все те тепло, яке він дарував мені. Може, це були лише мої фантазії, але здавалося, що хлопець оберігав мене, ніби справжній скарб. А коли я прокинулася, перебуваючи на межі сну і буденності, то почула ледь помітний рик дракона:

- «Моя».