Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

Костянтин не зовсім розумів, що робити. Невдовзі він випадково доторкнувся до галактики, і та створила звук, починаючи збільшуватися просто на його очах. Костянтин зосередився і спробував повернути первинний масштаб всесвіту у цій кімнаті. Здавалося, він вічно блукає, намагаючись вивчити все, що бачить, але, скільки б він не намагався, не вивчив і мільйонної частини того, що спостерігав.

Раптом його увагу привернула карта «Ланіакея» — найбільша відома людству карта Всесвіту. Костянтин почав збільшувати масштаби, поки не впізнав скупчення «Гідри Центавра», потім — скупчення «Діви», і, нарешті, виявив Чумацький Шлях, у якому знайшов рукав Оріона, а далі — галактику та сонячну систему планети Земля.

Костянтин звернув увагу на планету Марс і помітив там кораблі. В цей момент Костянтин занурився до кімнати, де він побачив своє тіло у капсулі, біля якої нікого не було. Він підійшов до капсули і почав тягнутися рукою крізь її матерію до свого тіла. І раптом прокинувся.

Костянтин прокинувся, і капсула миттєво відчинилася. Він піднявся, і одразу до нього звернувся штучний інтелект, Заратхх.

— Вітаю вас з поверненням, пане Костянтине! — промовив штучний інтелект Заратхх, його голос звучав мелодійно та впевнено.

— Дякую, — відповів Костянтин, відчуваючи, як думки швидко метушаться у його голові.

Відчуваючи присутність електронної бази даних, він зламав систему та звернувся до Тррее та Наавві.

— Я прокинувся, чекаю вас у кімнаті.

Через кілька хвилин у кімнату увійшли Наавві та Тррее. Тррее одразу звернувся до Костянтина.

— Як почуваєшся?

— Все ніби добре. Що відбулося? Як довго я не приходив до тями?

Тррее поглянув на Наавві, а потім повернувся до Костянтина.

— Ти пробув у комі вісім років, друже... — мовив Тррее, його голос був сповнений співчуття.

Як тільки він вимовив ці слова, Костянтин почав зчитувати всю доступну інформацію з електронних баз даних кораблів, одночасно спілкуючись з Наавві та Тррее.

— На Землі почалася повномасштабна війна майже по всій планеті на всіх континентах. Як ви допустили до цього? — запитав він, зневірений.

— Альянс заборонив нам втручатися. Людство має обирати свій шлях, яким іде. Втручання можуть призвести до серйозних наслідків, — відповів Наавві, його голос був спокійним, але тривожним.

— Мені терміново потрібно повертатися додому! — заявив Костянтин, його голос звучав рішуче.

— Гадаю, друже, зараз не найкращий час для повернення. Ти взагалі розумієш, що з тобою сталося? — запитав Тррее, уважно дивлячись на нього.

— Так, я розумію, що зі мною сталося і що відбувається. Я все ще вчуся, але зі мною все добре, — відповів Костянтин, відчуваючи, як сила поступово наповнює його.

— Що ти можеш розповісти нового про себе? — запитав Наавві, його інтерес був очевидним.

— Друже, це дуже великий об’єм інформації. У мене немає часу на все це, але я по можливості надам інформацію про себе. Я вже завантажив на ваші сервери стільки інформації, скільки вони змогли вмістити. Там достатньо буде для Моррггз і для тебе, Наавві, для звіту альянсу. Але наразі мені терміново потрібно повертатися додому, — відповів Костянтин.

— Що відбувається? Які термінові справи у тебе на Землі? — запитав Наавві, його очі загорілися від зацікавленості.

— Наразі я не можу тобі пояснити, бо сам до кінця не розумію. Але коли настане час і я отримаю деякі відповіді, я поділюся інформацією з вами, — відповів Костянтин, відчуваючи, як нові думки формуються в його свідомості.

— В тебе є пояснення стосовно цієї сонячної системи та вашого виду? — знову запитав Наавві, намагаючись зрозуміти ситуацію.

— Більш-менш. У мене є відповідь, яка збентежить не тільки ваше уявлення про цивілізації, які вам відомі. Справа в тому, що не тільки ця сонячна система була збудована штучно, а й наш вид…

Але Наавві одразу перебив Костянтина:

— Про що ти говориш?

— Я говорю про те, що весь Всесвіт, який наразі мені відомий, був побудований, як і більшість цивілізацій. Ті, які виникли внаслідок випадкової еволюції, піддавалися контролю, а також було проведено безліч експериментів з ДНК біологічних видів. Тож наразі ми маємо те, що маємо, — пояснив Костянтин, намагаючись донести свої думки до співрозмовників.

— Тобто ти хочеш мені повідомити, що наша цивілізація також була спланована? — спитав Наавві, його голос наповнився невпевненістю.

— Я досі це пізнаю, Наавві. Деякі речі потребують глибшого вивчення. У мене не вистачає інформації для твоєї відповіді. Але я вважаю, що приблизно вісімдесят відсотків усіх цивілізацій були штучно виведені, — відповів Костянтин, відчуваючи, як важкість правди накриває його.

Наавві обернувся до Тррее, глянувши прямо йому в очі, а потім знову звернувся до Костянтина, готовий дізнатися більше.

— Це неможливо, цього не може бути! Всесвіт величезний, і ми навіть досі не знаємо його справжніх масштабів, — висловив своє здивування Наавві, його голос наповнився тривогою.

— Так, ти правий. За весь цей час я, напевно, саме по ньому і блукав. Врешті-решт я впізнав карту «Ланіакея», яку мій мозок запам'ятав з досліджень людства та тих даних які ви мені надали. Проте, все ж мені знадобилося багато часу, щоб повернутися у своє тіло, — відповів Костянтин, намагаючись пояснити те, що пережив.

— Почекай, про що ти зараз говориш? Ти мандрував по всьому Всесвіту? Яким чином? Це неможливо! — в голосі Наавві лунали нотки невіри.

— Я до кінця не можу зараз надати тобі пояснення, друже. Але так, я дійсно мандрував по Всесвіту, відокремлено від свого тіла. Поки я намагався зрозуміти, що це за місце і де я знаходився, воно виявилось реальним. Далі мені знадобилося ще більше часу, щоб осягнути свої можливості. Час там був інакшим. Для мене ці мандри всесвітом тривали максимум вісім тижнів, а не вісім років, які пройшли тут, — розповідав Костянтин, відчуваючи, як спогади сплітаються у його свідомості.