Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

Наступні дні після форуму перевернули університетське життя з ніг на голову. Розслідування схеми Дамира і Терещенка стало головною темою не лише в університеті, але й у місцевих ЗМІ. Журналісти чергували біля головного корпусу, сподіваючись отримати коментарі від адміністрації, студентів, а особливо — від Злати.

Вона ховалася від підвищеної уваги, намагаючись зосередитися на навчанні, але це ставало все складніше. Особливо після того, як у соціальних мережах почали з'являтися погрози на її адресу від анонімних акаунтів — явно пов'язаних з Терещенком, який відчайдушно намагався врятувати свою репутацію.

У понеділок, через три дні після форуму, Злата прокинулася від повідомлення детектива Марченка: «Потрібно терміново зустрітися. Нові обставини у справі Ахметова і Терещенка. Чекаю вас у відділку о 10:00».

Вона швидко зібралася, не чекаючи на Соню, і поїхала до поліцейського відділку. Дорогою перевіряла новини, але не знайшла нічого особливого — ті ж повідомлення про розслідування корупційної схеми, туманні заяви адміністрації університету, спростування від адвокатів Терещенка.

Детектив Марченко зустрів її у своєму кабінеті, виглядаючи більш втомленим, ніж зазвичай, але з іскрою в очах, яка говорила про важливий прорив у справі.

— Дякую, що прийшли так швидко, — сказав він, вказуючи на стілець навпроти. — У нас важливі новини.

— Хороші чи погані? — запитала Злата, сідаючи.

— Це залежить від точки зору, — Марченко відкрив папку перед собою. — Дамир Ахметов погодився на угоду зі слідством. Він надає всі докази проти Терещенка в обмін на пом'якшення власного покарання.

— Після форуму? — Злата була здивована, але не надто. — Він зрозумів, що Терещенко його не витягне.

— Не тільки це, — детектив дістав з папки кілька документів. — Ваша витівка з флешкою на форумі спричинила більший ефект, ніж ви могли очікувати. Річ у тім, що інформація, яку ви представили, була дуже точною. Настільки точною, що збігалася з даними, які Ахметов тримав у таємниці. Він вирішив, що хтось із його близького оточення злив вам інформацію.

— Це не так, — Злата похитала головою. — Я просто реконструювала те, що знала сама і що розповіли інші студенти.

— Так чи інакше, це підірвало його віру в людей навколо нього, — продовжив Марченко. — Він вирішив, що краще самому контролювати ситуацію, ніж чекати, поки його здадуть інші. І тепер він готовий свідчити.

— І що буде з Терещенком? — Злата відчула як брасlet з кулоном-ключиком холодить зап'ястя. Цей символ її трансформації став ніби частиною її самої.

— Ми готуємо ордер на обшук його офісу і квартири, — відповів детектив. — З показаннями Ахметова і доказами, які ви надали раніше, у нас достатньо підстав. Але є одна проблема.

— Яка?

— Терещенко знає, що ви ключовий свідок проти нього, — Марченко говорив серйозно, дивлячись Златі прямо в очі. — І він не з тих, хто здається без бою. Ми маємо підстави вважати, що він може спробувати вплинути на вас.

— Погрозами? — Злата згадала анонімні повідомлення в соціальних мережах.

— Не тільки, — детектив зітхнув. — В нього достатньо зв'язків, щоб спробувати скомпрометувати вас, знищити вашу репутацію або навіть створити проблеми в університеті. Щоб ваші свідчення виглядали менш достовірними.

Злата задумалася, машинально крутячи браслет.

— Що ви пропонуєте?

— Ми можемо забезпечити вам захист, — відповів Марченко. — Але нам також потрібно, щоб ви були дуже обережні. Не ходили самі, не спілкувалися з незнайомими людьми, особливо тими, хто представляється журналістами або юристами.

— Зрозуміло, — кивнула Злата. — Ще щось?

— Так, — детектив дістав з шухляди стола невеликий пристрій. — Це диктофон з функцією запису телефонних розмов. Якщо Терещенко або хтось від його імені спробує зв'язатися з вами, записуйте все. Це буде додатковим доказом тиску з його боку.

Злата взяла диктофон, розглядаючи його з сумішшю тривоги і рішучості.

— Дякую. Я буду обережною.

— І ще одне, — Марченко знову заглянув у папку. — Ми нарешті перевірили розписку, яку дав вам Ахметов. Вона справжня. Валерський дійсно підписав її, підтверджуючи, що не має претензій до вас.

— Це дивно, — Злата насупилася. — Навіщо Дамир дав мені справжню розписку? Якщо він планував помститися.

— Можливо, це була його страховка, — припустив детектив. — Щоб у разі чого мати можливість торгуватися з вами. Або можливо... — він помовчав, — він дійсно відчував певну повагу до вас, попри все, що сталося.

Злата згадала останній погляд Дамира на форумі — сповнений гніву, але й певного визнання. Можливо, він дійсно побачив у ній гідного суперника, а не просто дівчинку-першокурсницю, якою можна маніпулювати.

— В будь-якому разі, — продовжив Марченко, — ця розписка може бути корисною для вас у дисциплінарному контексті університету. Вона підтверджує, що конфлікт з Валерським був вирішений.

Злата кивнула, раптом усвідомивши перспективу. Якщо Валерський офіційно відмовився від претензій, можливо, її академічний статус міг бути відновлений. Можливо, вона могла б не просто уникнути відрахування, але й зняти з себе догану.