Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

— Ви думаєте, я можу використати цю розписку, щоб покращити своє становище в університеті? — запитала вона.

— Цілком ймовірно, — Марченко знизав плечима. — Особливо зараз, коли ви допомагаєте розслідуванню і викрили корупційну схему. Адміністрація буде зацікавлена у вашій підтримці.

Злата подякувала детективу і пообіцяла бути на зв'язку. Покинувши відділок, вона відчувала дивну суміш тривоги і надії. З одного боку, загроза від Терещенка була цілком реальною. З іншого — вона мала новий козир у рукаві, який міг допомогти їй повністю реабілітуватися в університеті.

Повертаючись до гуртожитку, Злата помітила, що за нею слідує чорний автомобіль — неяскравий, але явно дорогий. Вона пришвидшила крок, завернула за ріг і зателефонувала Соні.

— Я поруч з гуртожитком, і за мною, здається, стежать, — сказала вона, не приховуючи тривоги. — Чорна машина, схоже на BMW.

— Залишайся на людній вулиці, — відповіла Соня стурбовано. — Я зараз вийду і зустріну тебе.

Злата залишалася на тротуарі, де проходило багато студентів. Автомобіль зупинився неподалік, але ніхто не вийшов. Через кілька хвилин з'явилася Соня, і вони разом швидко пішли до гуртожитку. Машина зрушила з місця і поїхала за ними, але зупинилася на безпечній відстані, не наближаючись до будівлі.

У кімнаті Злата розповіла Соні про зустріч з детективом, про угоду Дамира зі слідством і про потенційну загрозу від Терещенка.

— Ми мусимо бути дуже обережними, — Соня нервово міряла кімнату кроками. — Терещенко не з тих, хто здається легко. Він має ресурси і зв'язки.

— Знаю, — Злата сіла на ліжко, дістаючи з сумки диктофон, який дав їй Марченко. — Але в нас теж є козирі. І найголовніше — правда на нашому боці.

Вона розповіла і про розписку Валерського, яка виявилася справжньою.

— Це чудова новина! — Соня просвітліла. — Ми можемо використати її, щоб переконати декана зняти з тебе догану.

— Якщо Терещенко не встигне нашкодити мені першим, — Злата похмуро глянула у вікно, де все ще можна було помітити чорну машину. — Але я не збираюся ховатися. Я вже приймала складні рішення, і готова прийняти ще.

Вона глянула на браслет з кулоном-ключиком, який став для неї своєрідним талісманом, і відчула прилив рішучості. Хай там що готував Терещенко, вона зустріне це з відкритими очима і холодною головою.

— То який план? — запитала Соня, сідаючи поруч.

— План простий, — Злата дістала зелений рюкзачок, в якому тепер зберігала розписку Валерського. — Завтра я йду до декана і показую цю розписку. Прошу зняти з мене догану, враховуючи все, що сталося. І продовжую допомагати розслідуванню, незважаючи на погрози.

— А якщо Терещенко спробує щось серйозне? — Соня не приховувала хвилювання.

— Тоді ми будемо готові, — Злата рішуче кивнула. — В нас є докази, є свідки, є підтримка. Він більше не може нас залякати.

Того вечора вони разом підготували офіційну заяву для декана, де Злата просила переглянути її дисциплінарне покарання з урахуванням нових обставин. Соня допомогла сформулювати все юридично грамотно, додавши посилання на відповідні пункти університетського статуту.

Пізно вночі, коли Соня вже пішла до своєї кімнати, Злата отримала дзвінок з невідомого номера. Вона швидко увімкнула диктофон і відповіла.

— Слухаю.

— Доброго вечора, Злато Олегівно, — почувся спокійний чоловічий голос. — Це Ігор Павлович Терещенко. Сподіваюся, я не розбудив вас?

Злата напружилася, але відповіла рівним тоном:

— Ні, не розбудили. Чим можу допомогти?

— Я хотів би поговорити з вами особисто, — сказав Терещенко. — Обговорити ситуацію, яка склалася, і можливі шляхи її вирішення, вигідні для нас обох.

— Не думаю, що нам є про що говорити, — відповіла Злата, намагаючись, щоб голос не видавав її тривоги. — Особливо тепер, коли справа перебуває в руках поліції.

— Саме тому нам і варто поговорити, — голос Терещенка залишався спокійним, але з нотками настійливості. — Я можу запропонувати вам значно більше, ніж просто зняття догани в університеті. Стипендії, стажування за кордоном, гарантоване працевлаштування після випуску. Все це може бути вашим, якщо ви проявите... гнучкість у своїх свідченнях.

— Ви пропонуєте мені хабар? — Злата не стримала іронії. — На антикорупційному розслідуванні?

— Я пропоную взаємовигідне співробітництво, — відповів Терещенко. — На відміну від Дамира, я вмію цінувати талановитих людей і добре винагороджувати їхню лояльність.

— Мою лояльність не купити, — твердо сказала Злата. — Я вже пройшла через це і зрозуміла, що є речі важливіші за матеріальні вигоди.

— Не будьте такою категоричною, — голос Терещенка став холоднішим. — Подумайте про свою майбутню кар'єру. Про те, як швидко забувається слава і як довго пам'ятаються вороги.

— Це погроза? — прямо запитала Злата.

— Це дружня порада, — відповів Терещенко після короткої паузи. — Подумайте про мою пропозицію. Я зв'яжуся з вами завтра, щоб почути вашу відповідь.