Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

Після безсонної ночі в лікарняному коридорі батько Лоліти мовчки сидів на лавці, втупившись у підлогу. В його погляді не залишилось ні спокою, ні сили — тільки гнів і сором. Гнів — на Розинських, які безжально зламали його доньку. Сором — на самого себе, бо саме він, хоч і несвідомо, віддав її в руки тих, хто не знав милосердя.

— Я продав їм дочку… — сказав він тихо, ніби самому собі. — Думав, що даю їй майбутнє, а віддав у пастку…

Ця думка не давала йому спокою. І коли всі сподівались, що він зламається — він піднявся. В його очах знову загорівся вогонь.

—  Я знайду адвоката. Вона буде захищена. Вперше — як належить.

Він повернувся додому лише на кілька годин, щоб зібрати потрібні документи й обдзвонити знайомих. До вечора вже мав контакти досвідченого юриста, який погодився взяти справу. Батько особисто пояснив йому, чого хоче:

— Ви маєте не просто оформити розлучення. Ви маєте показати всьому суду, хто вона — і хто вони. Вона — не товар. Вона — моя донька.

Наступного ранку він з’явився в суді разом з адвокатом. Постарілий, змарнілий, але сповнений рішучості. Його серце билося за доньку, яка в лікарні ще боролася за життя. І тепер він мав боротися за її гідність.