Читати книгу - "Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг"

- Яке ще сватання? - Знаючи батька... Всього можна очікувати. Тож тут п'ятдесят на п'ятдесят. Це як може бути вигадкою, так і реальністю.

- Микола Сергійович сказав, що якщо я з того гівна та палок зміг побудувати щось вартісне, то і з тобою впораюся, а рукастий зять - знахідка в родині.

- Не боїшся, що батько може тобі ці рукасті руки відірвати та в одне місце запхати? - На темі шатра вони, можливо, і зійшлися, та як таточко відреагує на вік цього Антона? Згадуючи його крайню бурхливу дискусію з мамою, то батько не готовий до вікового зятя. А тут хоч і не пенсіонер, та явно не мій одноліток.

- Твій тато дуже розумна людина, навіщо йому свідомо псувати відносини з тим, хто забере з дому це цибулеве нещастя, котре зветься донькою?

"Ні на що не натякаю... але це ніби ти цибулеве нещастя. Тобі так не здається?"

- Знаєш що! - Дякую внутрішньому голосу за уточнення, попутно відправляючи його в... баню, а в самої ручки чешуться прикластися до одного фейса. Дуже нахабного. Дуже провокативного фейса.

- Знаю, диктуй свій номер.

От реально! Ще таких нахаб я не зустрічала у своєму житті! Віддав команду та вже очікує, що я йому продиктую свої циферки, налаштувавшись записати їх на своєму гаджеті.

- А ще що? - Дзуськи! Може, до речі, так і підписати, щоб згадувати про мене й трішки скручувати свій нахабномір!

- Що ще? Крім циферок свого номера більше нічого не торочити своїм ротиком, якщо твоя ласка. Це було б взагалі ідеально.

Бачили? Чули? Тепер зрозуміли, про що я? Та він...

- Ти ж не хочеш, щоб твій батько почав хвилюватися, коли не побачить фотографії палатки та після цього поставить весь табір на вуха, переймаючись, де буде ночувати його люба донечка? - Визнавати помилки завжди тяжко. А якщо ще й з таким персонажем, то вдвічі болючіше. Саме зараз я цей біль і переживаю. - Судячи по твоїй мордашці, то не хочеш, тому я слухаю.

- Тільки потім видалиш мій номер!

- Ага, як скажеш.

Тримай кишеню ширше, тільки так можна перевести цю відповідь. Та що я можу вдіяти? Я одноногий пірат, прикутий до землі, а найголовніше до цього чоловіка, тож вимушена продиктувати свій особистий набір циферок.

- Відправляй, і спробуй тихенько посидіти пару хвилин. Без того, щоб тобі в трусики щось лізло. Без того, щоб підіймати всю живність ліса на вуха. Зможеш впоратися з цими маленькими завданнячками?

Рррр! Козел! Як же хочеться... Ех! А залишається тільки гордо відвернути голову до свого мобільного, демонструючи, що у мене є справи куди важливіше, ніж він та його "поради". Наприклад, відправити батькові фото. Ну і тато! Якщо все це правда, що сказав цей Антон, якщо тато реально запросив його до нас додому... Профілактичної бесіди не уникнути!

- Плювати! Потрібне авто! Так! Ви робите бізнес, шукаючи можливості, чи бавитеся в пісочниці, знаходячи відмовки?

В нього або дуже прибутковий бізнес, або дуже збитковий. Одне з двох, судячи з манери спілкуватися з іншими людьми. Я, звичайно, розумію, що клієнт завжди має рацію, що той хто платить, той і замовляє музику, але хто захоче вести хоч якісь справи з таким неврівноваженим?

- Ви мене не чуєте чи що? - І вчергове я жалкую, що не можу самотужки встати. Якщо раніше задля того, щоб дати ляпаса цьому чоловіку, то зараз спробувати його вгамувати. Дикі кабани! Він не забув? Вони неподалік, і чим ми будемо від них захищатися, якщо ці тваринки порахують нас вечерею? Налобним ліхтариком будемо відбиватися? - Дівчина зламала ногу. Їй терміново потрібно в лікарню. Ви мене чуєте? Дівчина. Зламала. Ногу. Їй. терміново. Потрібно. В. Лікарню.

А він точно в службу таксі набрав? Правильно наклацав циферки на екрані свого мобільного? Бо більше схоже на розмову з розумово відсталим, якщо враховувати момент, що двічі повторює. Ще і по складах, ніби когось вчить читати.

- Мені начхати скільки це буде коштувати! Я заплачу стільки, скільки буде потрібно! Тисячу, дві, та хоч десять. Але машина має бути на місці максимум через десять хвилин. Якщо ні... Я вам зроблю таку антирекламу, що у ваші автомобілі безхатьки погидують сідати. Така у вас буде ідеальна репутація. Час пішов.

Не заздрю я тій жінці, чи то чоловікові по ту сторону мобільного зв'язка, їм поставили завдання і якщо вони його не виконують, тим більше в найкоротші терміни, то буде біда. Та мене дещо інше зачепило. Зовсім інше вразило. Він сказав, що заплатить будь-яку суму, якою б вона шаленою не була, а це значить... Що переживає за мене? Готовий все зробити, лише б полегшити мої страждання? 

Не знаю, які цілі переслідує цей Антон, але це перша людина в моєму житті, почуття до якої стрибають від крайнощів до крайнощів. Він відвертої ненависті до безмежного замилування. І щось мені підказує звичайна логіка, що це не дуже добре. Бо я не повністю керую своїм розумом та тілом, коли знаходжуся поруч з цим чоловіком.