Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Смак свіжої малини 📚 - Українською

Читати книгу - "Смак свіжої малини"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смак свіжої малини" автора Ізабелла Сова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 57
Перейти на сторінку:
в'язниці бульйон у слоїку. Ну, де та кава? — Я подала їй горнятко. — Вилазь часом із хати. Обіцяєш?

— Обіцяю. А ти повертайся ціла, здорова й засмагла.

— Ну що ж, Малинко, подружко, випускнице, — вислів наукового керівника став дуже популярним у колі моїх знайомих. — До вересня.

І вона вийшла, а я зосталася сама в порожній, холодній, чужій квартирі.

4.08. Сиджу сама в порожній, холодній, чужій квартирі. Так-так, зараз проаналізуємо. По-перше, не сиджу, а лежу на тапчані. Вже другу добу. А щодо самотності? Я не сама. Мені складає компанію тітка на екрані телевізора, два плюшевих шимпанзе й золота рибка. Якщо додати кілька примар із минулого, то нас тут ціла ватага. Я викреслила б слово «порожня». Тридцятиметрова «кавалерка», де мешкають дві ексцентричні інтелектуалки, ніколи не буває порожньою. Беручи до уваги кількість і розмаїття Евчиних дрібничок, а також моїх ліхтариків, можна сміливо зважитись на визначення: «вікторіанське техно» або «Лаура Ешлі на фабриці гвинтиків». А слово «чужа»? Це непорозуміння. Я мешкала тут понад два місяці. Провела не одну ніч (звучить досить двозначно), спекла не одну піцу й вихилила не одне пиво. Я почуваюся тут краще, ніж у рідному домі. І, зрештою, час на слово «холодна». Це, на жаль, правда. В кімнаті зимно, як на Юпітері.

А відколи немає Евки, тут зимно, як на Сатурні.

5.08. Валяюся разом із шимпанзе в захаращеній холодній квартирі. Всі кудись ушились. Евка відомо куди. Йолька невідомо. Зникла. Лешек поїхав шукати половинок (а я його так і не запитала про той третій різновид). Анка малює драконів і чужопланетян. Рафал. А до чого тут Рафал?

Треба рухатися. Кудись вийти. Щось зробити. Може, чай?

* * *

Уже запарився. Що тепер? Може, ввімкнути телевізор?

* * *

Я не витримаю. Як можна було зняти такий дурний серіал?

6.08. Не дурний, а дебільний. Я перемкнула на інший канал. Засмагла білявка з каліфорнійським бюстом розповідає про зустріч з акулою: «Я пливла, коли побачила сірий плавець. Це була акула. Плавець усе більшав, тож я подумала: вона наближається. Цей досвід навчив мене поважати морські глибини». Не можу! Що за збіговисько ідіотів! Я вже волію «Вродливих та зухвалих».

9.08. Переглянула наступні три серії. Хто писав цей сценарій? Чувак крутить зі своєю колишньою дівчиною, яка тим часом устигла спокусити його татуся й народити від нього дитину. На додачу та дівуля є донькою колишньої коханки свого колишнього чоловіка (я дізналася про це від Лешека, він також дивиться). А діалоги?

— Ми можемо порозмовляти? — запитує син.

Мати схиляє голову набік і дивиться безтямним поглядом.

— Порозмовляти? — відповідає вона після тривалого витріщування в порожняву.

— Про Ріджа, — Йдеться про другого сина.

— Про Ріджа? — упевнюється матір.

— Так. Він сьогодні не ночував удома, — ця звістка вшановується наступною хвилиною мовчання. — Він повернувся тільки над ранок.

— Ти думаєш, він був у Брукі? — Йдеться про дівку, яка має дитину від Ріджевого татуся.

— А ти як гадаєш? — Син схиляє голову і вдивляється у матір, наче Tyrannosaurus rex.

— Цікаво, чи вони провели цю ніч разом? — виявляє своє зацікавлення матір.

— Цікаво, як вони провели цю ніч, — додає брат Ріджа. — І що робили?

Я вже уявляю подібні розмови у власній родині. Суботній ранок. Мама в золотому шлафроку дефілює з келихом вина, а водночас пестить поглядом розквітлий горошок на балконі. Мій брат Ірек виходить із лазнички з укладеним на круглу щітку волоссям. Одягнений в обтислу майку, він перехиляється, щоб усі могли бачити його тверді, як бетон, трицепси (жодної драглистості).

— Ти п'єш вино? — запитує він маму. Та нахиляє голову і вдивляється у келишок.

— Вино? Я хотіла б порозмовляти.

— Порозмовляти? — впевнюється Ірек, поправляючи локон.

— Так, про Малину.

— Про Малину? Чому про Малину?

— Вона не ночувала вдома.

— Вона не ночувала вдома? — дивується Ірек. — Це цікаво.

— Так, поміркуємо, з ким вона провела цю ніч, — мама робить великий ковток, крупним планом міцні Ірекові щелепи. — Цікаво, чи вона була з Рафалом?

— А може, це хтось новий, — замислюється Ірек, напинаючи іншу групу м'язів.

— Цікаво, що вони робили цілу ніч… — Мама погладжує золотий шлафрок.

— А що там у вас із татом? Останнім часом ви цілими днями пропадаєте в спальні.

— Ти так думаєш? — таємничо всміхається мама, схиляючи голову в інший бік.

— Що ви там робите? — запитує Ірек. — Ти скажеш мені, мамо?

Таємничий мамин погляд і фінальні титри.

Чому люди дивляться такі дурні фільми? Чому це дивлюсь я? На щастя, є ще інші серіали.

10.08. Сьогодні зателефонував Вальдек.

— Привіт, мала, Вальді на дроті.

— Привіт, Вальді.

— Як ти там?

— Поволеньки.

— А як переїзд?

— Добре.

— А все інше?

— Теж добре, поволеньки.

— То добре. То бувай.

Він поклав слухавку. Доки я встигла добряче замислитися над сенсом тієї розмови, він зателефонував знову.

— Це знов я.

— Я впізнала.

— Я так собі подумав, — зробив він велику паузу, — чи не сходила б ти зі мною в кіно?

Ну-ну. Свіжий моделін. Просто з канцтоварів.

— У кіно? — я не приховала подиву.

— Ну. Мені здалося, що ти любиш кіно. То як? Дозволиш себе запросити?

Я скинула оком на порожній гаманець, а потім зробила короткий екскурс у майбутнє. Спочатку ми підемо в кіно. Потім на пиво. Потім, може, на дискотеку. Вальді закохається, а я використаю його як моделін, яким заліплюють порожнечі по Рафалові й Симпатичному Незнайомому. Погано. Я закохаюся, влипну, а решта, як у Йольчиній оповідці про юного плейбоя. Теж погано. Розставимо все по місцях, ясно і ввічливо. На жаль, запізно.

— Слухай, Вальді, — почала я, — ти класний хлопець з великим майбутнім. А я? Що я? Мішок проблем, справдешня скриня Пандори.

— Я тільки хотів запросити тебе в кіно, — озвався Вальдек, — а ти мені про скрині…

— Ти ж не любиш кіно, — стала пояснювати я. — А якщо готовий на такі пожертви, значить, я тобі подобаюсь.

— І що в цьому поганого?

— Нічого, тільки…

— Тільки такий лох, як я, без шансів? Це ти хотіла сказати? Певно, думаєш: «Симпатяга той Вальді, але дурний як пробка, тож краще тримати його на відстані».

— Я зовсім так не думаю!

— «Не ходить у кіно, не знає про скрині з Памдори», — тягнув Вальдек. — Ти чуєшся кращою й розумнішою, ніж Вальдусь Пробка, так?

— Але…

— Мрієш про велике кохання, але не з недоумком.

— Не мрію…

— А потім такі збираються і триндять про толерантність. Ніщо так не принижує, як ота ваша толерантність!

— Я не толерантна! — усе, що мені пощастило вставити, бо Вальдек торочив далі:

— Ах, ні!

1 ... 44 45 46 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смак свіжої малини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смак свіжої малини"