Читати книгу - "Тієї вогняної ночі: Чорнобильська сповідь"

друзями героя розшукати примірник роману «Як гартувалась

сталь», з яким Володимир Правик не розлучався протягом років, на сторінках якого лишились його позначки. Це не просто

хвилюючий факт, це, якщо хочете, неспростовний аргумент.

Сьогодні подибуємо спроби списати в минуле, оголосити

штучною, мало не шкідливою для сучасної молоді героїку, охрестити самовіддані поривання фальшю, зменшити закличний

вплив таких літературних творів, як роман Миколи Островського.

Чи не є такою спробою і намагання зобразити пожежних Чорнобиля

сліпими жертвами трагічних обставин? З ним все ще теж

здибуєшся. Скористаюсь нагодою рішуче заперечити подібні

тлумачення дій і долі пожежних. Окрім всього, за ним цілковите

нерозуміння самої професії пожежного, який завжди живе в

готовності «йти туди, куди йти не можна». Звичайно, міра

небезпеки на пожежах щоразу інша, але небезпека завжди

впритул.

Часом людина здійснює неймовірне, аби врятувати себе з

безвиході, при цьому інстинкт життя помножує її сили. Пожежні

Чорнобиля вели бій з радіаційною пожежею, до кінця

усвідомлюючи, наскільки ризикують собою. І книжка Лідії

Віриної потверджує це. Ми бачимо на її сторінках воїнів, які

не тільки долають голос самозбереження, а й справді жертвують

у не передбачених умовах власним життям, проте роблять це

свідомо, заради того, щоб жили інші.

Навесні 1986 року мені випало бути причетним до дій сотень

працівників органів внутрішніх справ, які брали участь у

ліквідуванні наслідків аварії на АЕС. Запевняю, що для

переважної більшості з них беззастережне виконання обов’язку

було потребою, веління совісті збігалося із одержуваним

наказом. Десятки молодих людей вступали в ті грізні дні до лав

КПРС, прохання про прийом до партії і рекомендації писалися на

спільних аркушиках паперу, як робилося на фронті. В Чорнобилі

тоді таки проходив фронт.

Атаку пожежних Чорнобиля на незнаного доти ворога —

радіаційний вогонь книжка відбиває документально і романтично.

Це складне поєднання, як на мою думку, виправдано, бо, хочу

повторити, непідробні висоти духу притаманні не тільки

лейтенантові Правику, а й кожному з його хлопців, на перший

погляд, таких звичайних, простих.

Країна живе ритмами великої перебудови, в центрі державних, народних турбот нарешті перебувають сміливі перетворення

економіки. Хто заперечить, що сьогодні нам вкрай потрібні

бізнесмени й менеджери, що нам, мабуть, як ніколи потрібні

вміння рахувати, ділова творчість, заповзятливість? Та хіба це

означає, що при цьому «золоте теля» має перетворитися на

провідну рушійну силу нашого життя, суспільства? Але є охочі

надто ревно сповідати саме таку думку. Хоч і ризикую викликати

на себе вогонь, проте нагадаю: без високих ідеалів не існує

справді людського життя.

Про пожежних Чорнобиля написано чимало, і прикро, що

подекуди в написаному істина губиться за піною. Маю на увазі

сенсаційність, тріскотняву, поверховість, а часом навіть грубі

помилки.

У книжці «Тієї вогняної ночі» викликає теплий відгук

правдивість і шанобливість, з якими авторка знайомить читачів

із професією пожежного, однією із найнебезпечніших у світі. Чи

не вперше бачу спробу показати пожежну охорону в історичному

аспекті, і це не обтяжує оповідь.

Не приховую, я сприймаю цю оповідь як зацікавлений, не

сторонній читач. І не тільки тому, що якоюсь мірою причетний

до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мені

близька авторська віра в молодь, у комсомол.

Добре, що виходить у світ розповідь про першого командира

героїв Чорнобиля. Свого дослідника і видавця чекають тепер

біографії і долі побратимів Володимира Правика, насамперед

Віктора Кібенка, Володимира Тишури, Миколи Титенка, Миколи

Ващука, Василя Ігнатенка. Всі вони разом з лейтенантом

Правиком полягли в бою, і їхня добра слава допомагатиме новим

поколінням у творенні нового життя. Тож надто мало знати лише

їхні ймення.

Г. В. БЕРДОВ,

Генерал-майор.

Document Outline

РІК 1986-й, КВІТЕНЬ, ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЕ.

І ЩЕ ПОНАД ГОДИНУ

СТО ДОРІГ

ЧИМ ЛЮДИНА ЩАСЛИВА!

РОМАН-СОН

І таке:

ЧОРНОБИЛЬ

ТІЄЇ ВОГНЯНОЇ НОЧІ

Г. В. БЕРДОВ,

Генерал-майор.