Читати книгу - "Війна лайків"

За такою великою армією ботів стояла химерна суміш працівників штабу, щирих прихильників і тих, хто просто хотів побачити світ у вогні. Найганебніший ховався під ніком MicroChip. Цей позаштатний розробник програмного забезпечення стверджував, що увірував в альтправих після паризьких терористичних атак 2015-го. Завдяки технічній підготовці він усвідомив, що може маніпулювати програмними додатками Twitter, спочатку перевіривши такий неполіткоректний хештег, як #Raperefugees (Ґвалтуй біженців), щоб переконатися: його можна зробити вірусним. До часу виборів-2016 MicroChip працював по дванадцять годин (на амфетамінах, щоб не втрачати концентрації), роздмухуючи протрампівську пропаганду.

Названий одним республіканським стратегом «повелителем трампботів», MicroChip спеціалізувався на використанні ботів для запуску хештегів (#TrumpTrain, #cruzsexscandal, #hillarygropedme), що могли перенаправити та вплинути на політичні обговорення по всьому Twitter. Коли його агітмашина працювала на повну, MicroChip випускав понад 30 тисяч ретвітів за день, кожен із яких міг досягати набагато більше користувачів. Маніпулятор отримував задоволення, використовуючи свою армію фейкових акаунтів, щоб розносити брехню, зокрема #Pizzagate. «Я можу робити будь-які заяви, які тільки забажаю, – хвалився він. – Саме так ця гра й працює».

MicroChip жив у Юті. Проте, перетворившись на справжню зброю, боти розширили роботу російських маріонеток, які вели свою «інформаційну війну» здалеку. У 2017-му дедалі більший тиск громадськості та Конгресу змусив соцмережі викривати російську кампанію, що розгорталася на їхніх платформах під час виборів-2016. Неохоче розкриті нарешті цифри приголомшили суспільство.

Бот-акаунти «посадили» кампанію дезінформації на стероїди, давши їй можливість досягти розмаху, неможливого завдяки роботі самих лише людей. Аналіз Twitter виявив, що боти під контролем «Агентства интернет-исследований» (тієї контори у Санкт-Петербурзі, де працював «філософ») випустили 2,2 млн «пов’язаних із виборами твітів» лише протягом останніх трьох місяців виборів. За даними Twitter, протягом півтора місяця перед виборами російська пропаганда досягла користувачів 454,7 млн разів. (Хоча й величезні, ці цифри, ймовірно, занижені, бо Twitter виявив лише акаунти, що очевидно належали частці «Агентства» у більшій російській мережі. Аналіз також охоплював лише обмежений період часу, а не всі вибори, зокрема неважливий етап висунення кандидатів.) Та сама армія людських маріонеток, використовуючи інструменти автоматизації, щоб розширити досяжність, впливала також на інші сайти, на кшталт Facebook та його «доньки» Instagram. Загалом внутрішній аналіз Facebook показав, що під час кампанії-2016 російську дезінформацію на його платформі бачили 126 млн користувачів.

Ці автоматизовані повідомлення були переважно протрампівські. Наприклад, відомі російські боти безпосередньо ретвітили @realDonaldTrump 469 537 разів. Однак найефективніша бот-мережа підсилювала брехливі повідомлення фейкових голосів російських маріонеток – та забезпечувала більшу вірусність шкідливих для ворогів Трампа історій. Вони особливо переймалися забезпеченням уваги до оприлюднення зламаної електронної пошти, викраденої з демократичних організацій. (Американська розвідспільнота і п’ять різних компаній з кібербезпеки приписували цей злам російському урядові.) Фактично, як показали дані Twitter, коли це електронне листування опублікували вперше, бот-мережі взяли участь у його поширенні на рівні від 48 % до 73 % ретвітів.

Після появи новин про роль Росії у цьому зламі ті самі акаунти перейшли в оборону. Армія російських ботів стала армією нібито американців, що заперечували ідею причетності Росії. У типовому (й іронічному) повідомленні, поширеному однією бот-мережею, йшлося: «Медіа звинувачують Росію у намаганні вплинути на ці вибори. Лише дурень не повірить, що за цим стоять вони самі».

Семюел Вуллі, дослідник Оксфордського університету, який вивчав це явище, висловився так: «Ціль тут – зламати не комп’ютерні системи, а свободу слова та громадську думку». Ефекти такої маніпуляції промислових масштабів продовжують розхитувати американську політичну систему. Її успіх також породив легіон послідовників на виборах від Франції до Мексики, де одне дослідження виявило, що понад чверть публікацій у Facebook і Twitter про мексиканські вибори-2018 створили боти та тролі.

Утім це, можливо, не найтривожніше. Штучні голоси зуміли скерувати не лише теми обговорень, але й людську мову під час них, змінивши рамки того, які ідеї можна вважати прийнятними.

Після виборів-2016 дослідники даних Джонатан Морган та Кріс Шаффер проаналізували сотні тисяч повідомлень, поширених по всіх консервативних Twitter-акаунтах, Facebook-сторінках та коментарях у Breitbart, за частотою вживання 500 тисяч слів. Вони вирізали слова-зв’язки, щоб визначити головні терміни, що були «новими» для кожної онлайнової спільноти. Ідея полягала в тому, щоб виявити конкретну мову та культуру цих трьох просторів. Як консерватори говорять у Facebook, наприклад, порівняно з Twitter? Дослідники не сподівалися знайти в цій роботі щось лиховісне.

Спочатку три простори мали зовсім різний вигляд. У січні, лютому та березні 2016-го, наприклад, у галасі онлайн-дебатів у Twitter не можна було чітко визначити якусь схему, схожу на Breitbart чи Facebook. Щодо гомофілії люди тоді часто говорили про одні й ті самі речі, позаяк усі були консерваторами. Однак кожен висловлювався по-різному. Різні спільноти використовували різні конструкції слів та речень із різною частотою. Це було очікувано й віддзеркалювало, як конкретні платформи формують свій контент (Twitter дає змогу постити лише 140 символів за раз, тоді як Facebook – цілі параграфи), а також різні типи людей, яких приваблювали можливості різних мереж.

Але, як зазначили дослідники, у квітні 2016-го «обговорення в консервативних спільнотах Twitter, на сторінці кампанії Трампа у Facebook та в коментарях у Breitbart раптом змінилося».

У цих спільнотах зненацька запанували нові конструкції, з повторюваними реченнями та словами. Набули поширення цілі повторювані фрагменти, немов написані одним автором чи групою авторів, що працювали за спільним сценарієм. Не те щоб усі чи навіть багато користувачів Twitter, Facebook та Breitbart під час виборів-2016 були фейковими. Радше дані показали, що в цих спільнотах діяла координована група голосів, і ці голоси можна було відсіяти від галасу використання їхніх повторюваних слів. Морган та Шаффер писали: «Десятки тисяч ботів та сотні керованих людьми фейкових акаунтів діяли разом, проштовхуючи навесні 2016-го протрампівські погляди по всіх трьох платформах». Коли дослідники вивчили, що ще проштовхували ці акаунти, крім протрампівських чи антиклінтонських повідомлень, їхнє походження увиразнилося. Акаунти, що демонстрували повторювані мовні конструкції, учетверо частіше згадували Росію завжди виправдовувальним чи похвальним тоном.

Аналіз розкрив і ще тривожнішу схему. У квітні 2016-го по всіх трьох платформах прокотилася хвиля антисемітських висловлювань. Наприклад, слово «єврей» почали використовувати не лише частіше, але й чіткіше в контексті теорії змови, наприклад пов’язуючи слово з концептом «медіа».

Хоча перший спалах повторюваних слів та фраз указував на використання спільного сценарію, яким машини керували звіддаля, такі конструкції невдовзі нагадували вірус. У певному сенсі, це було викривлення ефекту «спіралі мовчання», про який ішлося в попередньому розділі.