Читати книгу - "Війна лайків"

Як і роботи, боти суттєво різняться за складністю. Це можуть бути дивовижно переконливі «чат-боти», що ведуть спілкування, використовуючи природну мову та вибираючи певний варіант із мільйонів запрограмованих відповідей. Або ж ці програми можуть бути вкрай простими й проштовхувати той самий хештег знову і знову, на чому їх легко зловити. І все одно завдання зробити якийсь хештег вірусним чи засипати опонента контрповідомленнями буде виконане.

Наприклад, наступного дня після викриття Енджі Діксон в аналізі неприбуткової організації ProPublica виник новий акаунт від імені «Лізинії Зікур». Вона негайно почала паплюжити ProPublica як альтліву хейтерську групу та сайт фейкових новин. Фейком, безумовно, була сама Зікур, але вона мала купу друзів. Повідомлення цього бота майже вмить ретвітнули 24 тисячі разів, перевищивши досяжність аналізу ProPublica. З погляду вірусності, фейкові голоси набагато перевершують повідомлення про свою фейковість.

Цей приклад показує, як потужно бот-мережі можуть задавати курс онлайн-спілкування. Їхній масштаб може варіювати від сотень до сотень тисяч. Наприклад, бот-мережа Star Wars налічує понад 350 тисяч акаунтів, що імітують справжніх людей, але видають себе через схильність підхоплювати теми від франшизи.

Якщо кілька тисяч чи навіть сотень цих цифрових голосів одночасно починають обговорювати одну тему чи використовувати один хештег, ця дія здатна обдурити навіть найрозумніший алгоритм соцмереж, що позначить її як тренд. Цей «тренд» потім починає приваблювати справжніх користувачів, які ніяк не пов’язані з цією бот-мережею, але натомість цікавляться трендовими новинами. Ці користувачі потім поширюють обговорення на своїх сторінках. Сфабрикована ідея утверджується й поширюється, привертаючи дедалі більше уваги й породжуючи каскад супутніх обговорень і суперечок. Більшість людей, які перетворюються на частину цього циклу, й гадки не мають, що насправді ними ляльководить машина.

Як і підприємства, успіх чи крах яких залежить від обсягів клієнтської бази, соцмережі неохоче видаляють акаунти – навіть фейкові. У Twitter, наприклад, близько 15 % клієнтської бази вважають фейковою. Але на компанію тисне потреба демонструвати збільшення клієнтів із кожним квартальним звітом.

Ба більше, не завжди легко визначити, чи є акаунт ботом. Як показує випадок Енджі Діксон, потрібно враховувати багато факторів, як-от час активності, посилання, зв’язки в мережі і навіть особливості мови. Потім дослідники поєднують ці фактори, щоб отримати загальну картину. Це щось схоже на стиль Шерлока Голмса, в якому команда Bellingcat простежує хронологію військових злочинів.

Хоча бот-мережі використовують для просування будь-чого – від миючих засобів до музики, – найпоширеніші вони на політичній арені. Для авторитарних режимів усього світу бот-мережі – це ефективні інструменти стратегій цензури та дезінформації. Коли в 2011-му в Сирії виникли передумови громадянської війни, режим Асада використовував Twitter-ботів, щоб завалювати хештеги його опонентів випадковою футбольною статистикою. Ті, хто шукав важливу інформацію для боротьби з режимом, натомість натрапляли на стіну безглуздих повідомлень. Тоді ж таки хештег #Syria затоплювали зображеннями мальовничих пейзажів. Через рік, коли міжнародну увагу привернув стан окупованого Китаєм Тибету, китайський уряд зробив те саме. Тисячі ботів перебирали на себе хештеги на кшталт #FreeTibet, завалюючи активістів випадковими фото та фрагментами тексту.

Для політиків та урядів демократичних держав бот-мережі привабливі не менше. Одне з перших їхніх використань задокументували в 2010 році, коли штат Массачусетс проводив довибори, щоб заповнити вакантне місце покійного сенатора Теда Кеннеді. На початку перегонів у цьому традиційному оплоті демократів особливої активності соцмереж не було. Однак потім настав шок: опитування Університету Саффолка показало, що шанси є в республіканця Скотта Брауна. Після цього в соцмережах почався бліцкриг, очолюваний двома консервативними ініціативними групами з інших штатів. Одну фінансували брати Кох, а іншу – організатори негативної рекламної кампанії Swift Boat, що у 2004-му потопила президентські амбіції кандидата від демократів Джона Керрі.

Раптом звідусіль виникли боти, що підтримували Брауна. Фейкові акаунти по всьому Facebook і Twitter сурмили його ім’я якомога частіше, всіляко намагаючись маніпулювати результатами пошуку. Найбільшою новацією було те, що пізніше назвуть «Twitter-бомба». Користувачі Twitter, які цікавилися виборами, почали отримувати автоматичні повідомлення на підтримку Брауна. Найважливіше, що ці клопотання надходили користувачам і за межами Массачусетсу, суттєво збільшуючи політичну вагу свого кандидата. Коли Браун став першим республіканцем, який виборов місце в Сенаті від Массачусетсу з 1952 року, політичні аналітики були і збентежені, й зачаровані. Боти уможливили вплив на вибори з віддалі. Вони також показали, як можна створити видимість широкої підтримки і перетворити її на реальність – тактика, що стала відома як «астротурфінг».

Згодом бот-мережі стануть частиною всіх великих виборів. Коли обіцянка Ньюта Ґінґріча побудувати базу на Місяці не надихнула виборців під час президентських праймеріз-2012, його штаб, як повідомляють, купив понад мільйон фейкових підписників, щоб спробувати створити відчуття народної підтримки. В Італії комік, який став популістом, з допомогою фейкових підписників злетів до небес популярності. Наступного року скандал накрив Південну Корею, коли виявили, що велика бот-мережа – керована військовими фахівцями з кібервійни – видала близько 25 млн повідомлень, покликаних залишити при владі чинну партію.

Часто бот-мережі можуть відігравати роль політичних найманців, що з готовністю підтримують то одних, то інших. Під час Брекзиту – суперечливого референдуму 2016 року щодо виходу Великої Британії з Євросоюзу – дослідники спостерігали, як автоматизовані Twitter-акаунти, що раніше захищали незалежність Палестини, раптом перемкнули увагу на британську політику. Це була навіть не боротьба: пробрекзитські боти переважали роботизованих противників виходу в пропорції п’ять до одного. Ці бот-мережі (часто пов’язані з Росією) були величезними. В останні дні перед референдумом менше 1 % користувачів Twitter відповідали за третину всіх обговорень цього питання. Політологи лише гадали, що б сталося у світі без машин.

Однак президентські вибори в США 2016 року в аспекті алгоритмічної маніпуляції перебувають поза конкуренцією. У самому лише Twitter дослідники виявили близько 400 тисяч бот-акаунтів, що намагалися вплинути на результат виборів, – дві третини з них на користь Дональда Трампа. Іноді ці боти просто твітили позитивні повідомлення про свого кандидата. В інших ситуаціях вони переходили в наступ. Як і в разі тактики придушення сирійського режиму, антиклінтонські бот-мережі активно шукали та «колонізували» проклінтонські хештеги, завалюючи їх вірусними політичними атаками. З наближенням дня виборів протрампівські боти збільшили свою активність та кількість, переважаючи проклінтонські (ще одне відлуння Брекзиту) в пропорції п’ять до одного.

На думку недосвідчених людей, боти Трампа могли непомітно змішатися зі справжніми прихильниками. На думку самого Трампа, також. Лише протягом перших трьох місяців 2016-го майбутній президент використав свій